Відмінності між версіями «Війка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Війка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''вія. '''Вх. Пч. I. 14. 2) '''= Віячка. '''Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. ...)
 
 
(не показані 5 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Війка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''вія. '''Вх. Пч. I. 14. 2) '''= Віячка. '''Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.  
 
'''Війка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''вія. '''Вх. Пч. I. 14. 2) '''= Віячка. '''Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.  
 
[[Категорія:Ві]]
 
[[Категорія:Ві]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
'''Одинадцятитомний «Словник української мови»'''
 +
 +
'''ВІ́ЙКИ''', йок, мн. (одн. '''ВІЙКА''', и, жін.).
 +
1. Зменш. до вії (ВІ́Ї, вій, мн. (одн. вія, ї, жін.). Волосинки, що вкривають краї повік). Зачепи ж її хто словом, спитай об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок — вже й догадалася, з якою думкою питають її (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316).
 +
 +
2. біол. Волосоподібні відростки на клітинах тварин і рослин. Усе тіло туфельки вкрите великою кількістю війок. Коливальні рухи війок діють як мікроскопічні весла, і тварина пливе (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 6).
 +
 +
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 669. http://sum.in.ua/s/vijky)
 +
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
[[Зображення:Vijka3.jpg|x140px]]
 +
 +
[[Зображення:Vijka2.jpg|x140px]]
 +
 +
[[Зображення:Vijka191117.jpg|x140px]]
 +
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|uYZd3IjOM-4}}
 +
 +
{{#ev:youtube|bBymW0PtVT0&t=365s}}
 +
 +
 +
==Іншими мовами==
 +
Англійською - "cilia" (мн. біол.);
 +
 +
російською - "ресничка".
 +
 +
(https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-ru/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B8)
 +
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
В біології війку також називають цилієм (лат. cilium, у множині cilia)  — органела, що є тонкою волоскоподібною структурою на поверхні еукаріотичної клітини.
 +
 +
Довжина війок може становити від 3-15 мкм до 2 мм, діаметр — 0,1-0,6 мкм. Війки можуть бути як рухомими, так і ні (у цьому випадку служать рецепторами). Характерні для інфузорій. У багатьох безхребетних тварин ними вкрита вся поверхня тіла (війчасті черви, личинки кишковопорожнинних та губок) або окремі його ділянки — наприклад, зябра у поліхет і двостулкових молюсків, підошва ноги у черевоногих молюсків, навколоротовий апарат у коловерток. Війки можуть утворювати різноманітні спеціалізовані структури. Наприклад, гребні пластинки реброплавів складаються з довгих (до 2 мм) війок, що зрослися. У багатьох безхребетних війки є також на клітинах кишкового епітелію. У хребетних (у тому числі людини) в багатьох органах теж є клітини з рухомими війками. У людини війчастим епітелієм вистелені, наприклад, дихальні шляхи.
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 01:37, 25 листопада 2017

Війка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14. 2) = Віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.


Сучасні словники

Одинадцятитомний «Словник української мови»

ВІ́ЙКИ, йок, мн. (одн. ВІЙКА, и, жін.). 1. Зменш. до вії (ВІ́Ї, вій, мн. (одн. вія, ї, жін.). Волосинки, що вкривають краї повік). Зачепи ж її хто словом, спитай об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок — вже й догадалася, з якою думкою питають її (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316).

2. біол. Волосоподібні відростки на клітинах тварин і рослин. Усе тіло туфельки вкрите великою кількістю війок. Коливальні рухи війок діють як мікроскопічні весла, і тварина пливе (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 6).

(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 669. http://sum.in.ua/s/vijky)


Ілюстрації

Vijka3.jpg

Vijka2.jpg

Vijka191117.jpg


Медіа

В тег EmbedVideo введен неверный id "bBymW0PtVT0&t=365s" видео для сервиса "youtube".


Іншими мовами

Англійською - "cilia" (мн. біол.);

російською - "ресничка".

(https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-ru/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B8)


Цікаві факти

В біології війку також називають цилієм (лат. cilium, у множині cilia) — органела, що є тонкою волоскоподібною структурою на поверхні еукаріотичної клітини.

Довжина війок може становити від 3-15 мкм до 2 мм, діаметр — 0,1-0,6 мкм. Війки можуть бути як рухомими, так і ні (у цьому випадку служать рецепторами). Характерні для інфузорій. У багатьох безхребетних тварин ними вкрита вся поверхня тіла (війчасті черви, личинки кишковопорожнинних та губок) або окремі його ділянки — наприклад, зябра у поліхет і двостулкових молюсків, підошва ноги у черевоногих молюсків, навколоротовий апарат у коловерток. Війки можуть утворювати різноманітні спеціалізовані структури. Наприклад, гребні пластинки реброплавів складаються з довгих (до 2 мм) війок, що зрослися. У багатьох безхребетних війки є також на клітинах кишкового епітелію. У хребетних (у тому числі людини) в багатьох органах теж є клітини з рухомими війками. У людини війчастим епітелієм вистелені, наприклад, дихальні шляхи.