Відмінності між версіями «Гільце»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 10 проміжних версій ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
<gallery>
+
==Словник Бориса Грінченка==
Файл:Example.jpg|Опис1
+
Файл:Example.jpg|Опис2
+
</gallery>
+
 
'''Гільце, -ця, '''''с. ''1) '''= Вильце. '''Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.  
 
'''Гільце, -ця, '''''с. ''1) '''= Вильце. '''Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.  
[[Категорія:Гі]]
+
 
== Сучасні словники ==
+
==Сучасні словники==
=== Український тлумачний словник ===
+
Тлумачення слова у сучасних словниках
Гільце я, с. етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колос­ками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхц в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося,— одруження, за категоричним свідченням усього жіноцт­ва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич, Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе па прощання Увити гарне рондо чи сонет І риф­мами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).
+
 
=== Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135-136 ===
+
== Український тлумачний словник ==
гільце (зменшено-пестливе — гілечко) = гильце = вильце (змен­шено-пестливе — вилечко) = вільце (зменшено-пестливе — вілечко) —
+
'''Гільце''' я, с. етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колос­ками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхц в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося,— одруження, за категоричним свідченням усього жіноцт­ва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич, Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе па прощання Увити гарне рондо чи сонет І риф­мами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).
 +
 
 +
== Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135-136 ==
 +
'''Гільце''' (зменшено-пестливе — гілечко) = гильце = вильце (змен­шено-пестливе — вилечко) = вільце (зменшено-пестливе — вілечко) —
  
 
1) весільне гільце (вильце, вільце) обрядове дерево українського ве­сілля: гілку (звідси гільце, деревце) сосни (взимку) або іншого дерева (влітку) втикають у хліб або весільний коровай, і кожну гілочку при­крашають квітами, колоссям, калиновими ягодами, хмелем, ко­льоровими (золотими, срібними та ін.) стрічками та папірцями; до гілля приліплюють також невеликі запалені воскові свічки; гільце як сонячна жертва і хліб-коровай означають єдність двох родів; біля весільного гільця дружки сплітали вінок для молодої, співаючи: «Бла­гослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі»; вислів робити (вити) гільце означає «звивати весільне гільце (гильце, вильце, вільце)» — звідси останні два слова; гільце символі­зує молоду, а процес його виття пов’язувався з виттям кубла (гніз­да) для молодої пари, отже наве­дений вислів має й переносне зна­чення — «виходити заміж». Настина світлиця убрана по-весільно­му... На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Кожній хочеться, щоб її дружки... весільних пісень проспівали, ...щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко); Гільце-деревце з ялини, Із червоної кали­ни, Із хрещатого барвінку, Із запаш­ного васильку (весільна пісня); Не­хай дівочки не прядуть, Нехай Ма­русі вільце в’ють (весільна пісня);
 
1) весільне гільце (вильце, вільце) обрядове дерево українського ве­сілля: гілку (звідси гільце, деревце) сосни (взимку) або іншого дерева (влітку) втикають у хліб або весільний коровай, і кожну гілочку при­крашають квітами, колоссям, калиновими ягодами, хмелем, ко­льоровими (золотими, срібними та ін.) стрічками та папірцями; до гілля приліплюють також невеликі запалені воскові свічки; гільце як сонячна жертва і хліб-коровай означають єдність двох родів; біля весільного гільця дружки сплітали вінок для молодої, співаючи: «Бла­гослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі»; вислів робити (вити) гільце означає «звивати весільне гільце (гильце, вильце, вільце)» — звідси останні два слова; гільце символі­зує молоду, а процес його виття пов’язувався з виттям кубла (гніз­да) для молодої пари, отже наве­дений вислів має й переносне зна­чення — «виходити заміж». Настина світлиця убрана по-весільно­му... На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Кожній хочеться, щоб її дружки... весільних пісень проспівали, ...щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко); Гільце-деревце з ялини, Із червоної кали­ни, Із хрещатого барвінку, Із запаш­ного васильку (весільна пісня); Не­хай дівочки не прядуть, Нехай Ма­русі вільце в’ють (весільна пісня);
  
 
2) убране квітами й стрічками де­ревце, навколо якого під час свят­кування Купала співають купаль­ських пісень; його ще називають Купайлочком або Купалицею;
 
2) убране квітами й стрічками де­ревце, навколо якого під час свят­кування Купала співають купаль­ських пісень; його ще називають Купайлочком або Купалицею;
<gallery>
+
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1310732256_228430973_1----.jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1344003033_423113498_4----.jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:69cbd00ea60c.jpg|x300px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|3o1httwLNgQ}}
 +
{{#ev:youtube|86FDZYvS0Xo}}
 +
 
 +
==Див. також==
 +
До приготування "священного дерева", що, очевидно, належить до дуже давнього релігійного культу, підходять з певною урочистістю, яка супроводить кожний акт шлюбного обряду. Дівочий хор просить спочатку Господа Бога та його святих, далі батька, матір та всіх присутніх на весіллі благословити приготовляти гільце. Батьки молодоі перші починають це, навішуючи оздоби на вершку дерева, инші чіпляють далі, згори донизу, дотримуючи, щодо черги щаблів, порядку відповідно до споріднення та віку кожного. А в піснях дівочий хор вимагаі од старостів, щоб вони подались до лісу, зрубали там велику сосну, принесли ії до хати та поставили ії на столі, застеленому скатіркою з мистецькоі тканини, на срібному блюді (Чуб., 96). Друга пісня вимагаі од бояр (приятелі молодого, що товаришать йому на весіллі), щоб вони, для кращого оздоблення гільця, подалися в подоріж до моря збирати золоте пір'я, що його згубила міфічна пташка, летючи над садом; збирати на жовтому піску золоті піра, що щука-риба там зоставила; податися до саду рвати там листя вінки, васильки та калину; принести півснопа вівса тощо (ісі.  9, 99, 101, 122). В одній з пісень мала качечка пливе по дунаю, цебто по воді (бо ж ідунайі ідуже старе слав'янське слово, що тепер означаі річку Дунай і що його корінь знаходимо в усіх назвах річок на півдні колишньоі Російськоі імперії: Дон, Донець, Дніпро, Дністер, Дунай,і заховало в народних піснях своі примітивне значення і вода), і збираі на дні золото для оздоблення гільця.
 +
Разом з цими піснями, що мають цілком ритуальний характер, співають ще й инших. В них оповідаіться про те, як молоду захопили хитрощами (куночка йшла порошенькою, мисливці пізнали ії сліди та й вхопили ії,і треба віддавати собакам лапку, а мисливцям і шкурку; Чуб., і 67). Далі, одна з пісень оповідаі про те, як переконано дівчину втекти з батьківськоі хати (іван граі на гуслі в саду, обвитому рутою,ірослина дівоцтва,і і переконуі Марусю йти з ним до його матері; Чуб., і 68). Потім ще, як дівчина даі свою згоду і дозволяі себе взяти (Маруся ховаіться в саду й каже, що вона дістанеться тому, хто ії знайде; ні батько, ні мати, ні брат не можуть ії знайти, іван знайшов, взяв за руку та й повів ії з собою; Чуб., 76). В деяких инших піснях дівчата нагадують молодій, що вони ії остерігали не ходити ранком до річки по воду (спогад про деревлян, які умикали дівчат, як вони йшли по водуі), не спинятися та не слухати буркотіння голубів, не приймати подарунків од івана, бо можливо, що в чужій родині ій не буде так добре, як у своій (Чуб., і 171). З инших пісень видко, що молода сама вагаіться щодо шлюбу, вона маі певні побоювання
 +
 
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 
 +
[[Категорія:Гі]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
 +
 
 +
*[http://language.br.com.ua/%D0%B3%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B5/ Словник української мови онлайн]
 +
*[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B3%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B5/ Українська література - Словник]

Поточна версія на 10:10, 9 грудня 2013

Словник Бориса Грінченка

Гільце, -ця, с. 1) = Вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Український тлумачний словник

Гільце я, с. етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колос­ками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхц в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося,— одруження, за категоричним свідченням усього жіноцт­ва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич, Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе па прощання Увити гарне рондо чи сонет І риф­мами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135-136

Гільце (зменшено-пестливе — гілечко) = гильце = вильце (змен­шено-пестливе — вилечко) = вільце (зменшено-пестливе — вілечко) —

1) весільне гільце (вильце, вільце) обрядове дерево українського ве­сілля: гілку (звідси гільце, деревце) сосни (взимку) або іншого дерева (влітку) втикають у хліб або весільний коровай, і кожну гілочку при­крашають квітами, колоссям, калиновими ягодами, хмелем, ко­льоровими (золотими, срібними та ін.) стрічками та папірцями; до гілля приліплюють також невеликі запалені воскові свічки; гільце як сонячна жертва і хліб-коровай означають єдність двох родів; біля весільного гільця дружки сплітали вінок для молодої, співаючи: «Бла­гослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі»; вислів робити (вити) гільце означає «звивати весільне гільце (гильце, вильце, вільце)» — звідси останні два слова; гільце символі­зує молоду, а процес його виття пов’язувався з виттям кубла (гніз­да) для молодої пари, отже наве­дений вислів має й переносне зна­чення — «виходити заміж». Настина світлиця убрана по-весільно­му... На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Кожній хочеться, щоб її дружки... весільних пісень проспівали, ...щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко); Гільце-деревце з ялини, Із червоної кали­ни, Із хрещатого барвінку, Із запаш­ного васильку (весільна пісня); Не­хай дівочки не прядуть, Нехай Ма­русі вільце в’ють (весільна пісня);

2) убране квітами й стрічками де­ревце, навколо якого під час свят­кування Купала співають купаль­ських пісень; його ще називають Купайлочком або Купалицею;

Ілюстрації

1310732256 228430973 1----.jpg 1344003033 423113498 4----.jpg 69cbd00ea60c.jpg

Медіа

Див. також

До приготування "священного дерева", що, очевидно, належить до дуже давнього релігійного культу, підходять з певною урочистістю, яка супроводить кожний акт шлюбного обряду. Дівочий хор просить спочатку Господа Бога та його святих, далі батька, матір та всіх присутніх на весіллі благословити приготовляти гільце. Батьки молодоі перші починають це, навішуючи оздоби на вершку дерева, инші чіпляють далі, згори донизу, дотримуючи, щодо черги щаблів, порядку відповідно до споріднення та віку кожного. А в піснях дівочий хор вимагаі од старостів, щоб вони подались до лісу, зрубали там велику сосну, принесли ії до хати та поставили ії на столі, застеленому скатіркою з мистецькоі тканини, на срібному блюді (Чуб., 96). Друга пісня вимагаі од бояр (приятелі молодого, що товаришать йому на весіллі), щоб вони, для кращого оздоблення гільця, подалися в подоріж до моря збирати золоте пір'я, що його згубила міфічна пташка, летючи над садом; збирати на жовтому піску золоті піра, що щука-риба там зоставила; податися до саду рвати там листя вінки, васильки та калину; принести півснопа вівса тощо (ісі. 9, 99, 101, 122). В одній з пісень мала качечка пливе по дунаю, цебто по воді (бо ж ідунайі ідуже старе слав'янське слово, що тепер означаі річку Дунай і що його корінь знаходимо в усіх назвах річок на півдні колишньоі Російськоі імперії: Дон, Донець, Дніпро, Дністер, Дунай,і заховало в народних піснях своі примітивне значення і вода), і збираі на дні золото для оздоблення гільця. Разом з цими піснями, що мають цілком ритуальний характер, співають ще й инших. В них оповідаіться про те, як молоду захопили хитрощами (куночка йшла порошенькою, мисливці пізнали ії сліди та й вхопили ії,і треба віддавати собакам лапку, а мисливцям і шкурку; Чуб., і 67). Далі, одна з пісень оповідаі про те, як переконано дівчину втекти з батьківськоі хати (іван граі на гуслі в саду, обвитому рутою,ірослина дівоцтва,і і переконуі Марусю йти з ним до його матері; Чуб., і 68). Потім ще, як дівчина даі свою згоду і дозволяі себе взяти (Маруся ховаіться в саду й каже, що вона дістанеться тому, хто ії знайде; ні батько, ні мати, ні брат не можуть ії знайти, іван знайшов, взяв за руку та й повів ії з собою; Чуб., 76). В деяких инших піснях дівчата нагадують молодій, що вони ії остерігали не ходити ранком до річки по воду (спогад про деревлян, які умикали дівчат, як вони йшли по водуі), не спинятися та не слухати буркотіння голубів, не приймати подарунків од івана, бо можливо, що в чужій родині ій не буде так добре, як у своій (Чуб., і 171). З инших пісень видко, що молода сама вагаіться щодо шлюбу, вона маі певні побоювання

Зовнішні посилання