Відмінності між версіями «Вухо»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Микола Бажан, I, 1946, 282); Внутрішнє вухо; | 1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Микола Бажан, I, 1946, 282); Внутрішнє вухо; | ||
// Зовнішня хрящова частина органу слуху; вушна раковина. За вуха вона [дівчина] позатикала пучки дрібненького барвінку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Кінь обережно ступав лісовою дорогою, наставляючи вперед вуха (Юрій Яновський, II, 1958, 214). | // Зовнішня хрящова частина органу слуху; вушна раковина. За вуха вона [дівчина] позатикала пучки дрібненького барвінку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Кінь обережно ступав лісовою дорогою, наставляючи вперед вуха (Юрій Яновський, II, 1958, 214). | ||
| − | + | ♦ '''Аж у вухах лящить''' — про дуже голосний, переважно неприємний крик, розмову, брязкіт і т. ін. Котька верещить, аж у вухах лящить (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 201); З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадах (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 12); '''Вуха в'януть''' — неприємно, гидко слухати що-небудь непристойне. Стидно, аж вуха в'януть (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 300); Іноді полюбляє такі міцні слівця, від яких вуха в'януть (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 209); '''Вуха займаються (зайнялися)''' — вуха червоніють (від сорому і т. ін.). Ґонтар відчув, як від сорому зайнялись його вуха (Яків Баш, Вибр., 1948, 13); '''Вухами ляпати (хляпати)''' — те саме, що Гав ловити (див. ґава). — А дядько Гордій поважно до жінок стиха: — Тільки ж ви глядіть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо чи що, глядіть же й ви! (Андрій Головко, II, 1957, 126); Вже зріють у ній ті гарячі слова, які вона вигорне там, де слід. А поки що каже будівникам: — Поправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 82); '''Вуха позакладало''' кому, безос. — хтось не може чути, утратив слух, — Та вже ж чую: не позакладало мені вух, — обізвалась Мокрина, розсердившись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 238); '''Вухо [завжди] на сторожі''' в кого — хтось [завжди] уважний, готовий до будь-якої несподіванки. Риндичка зовні виглядала так: маленька, кругленька, дуже метка, рухалась швидкими куценькими кроками, а вухо завжди на сторожі (Мистецтво, 1, 1956, 41); '''Вухо (вуха) ріже''' — звучить різко, грубо; неприємно для слуху. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали, їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (Іван Микитенко, II, 1957, 178); '''Голова з вухами''' див. голова; '''Держати (тримати) вухо гостро''' див. гостро; '''До вуха долітати (долетіти, дійти''' і т. ін.) — почути щось здалека; дізнатися про щось. — Чи ти бачиш, хто за сотню верстов.. примчався до тебе, не спавши і не прилягавши й на часину ..з того безталанного часу, як тяжка звістка дійшла до її вуха? (Панас Мирний, І, 1954, 357); Раптом до вуха долітає давно жданий поклик трембіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); '''Драти (надрати, нам'яти і т. ін.) вуха [вуші]''' — карати, тягаючи за вуха. Навкруги дітям часто скубли волосся, драли вуші, періщили ременем (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 19); [Поліна К.:] А от коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс і розбійничу бороду, я йому намну вуха, будь певна (Іван Кочерга, II, 1956, 110); '''За вуха тягти (тягнути, витягувати''' і т. ін.) кого — всіляко допомагати тому, хто сам не прагне або не здатний до якоїсь діяльності, якогось заняття. Не раз витягував [Віталик] Тоню за вуха по фізиці та математиці... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28); '''Звучати у вухах''' див. звучати; '''І за вуха не відтягти''' кого від чого — ніяк не відсторонити когось від чого-небудь. — Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (Андрій Головко, II, 1957, 22); '''І за вухом не свербить''' кого і кому — хтось не звертає ніякої уваги на що-небудь; комусь байдуже. Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... Хомі й за вухом не свербить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 39); І (навіть) вухом не вести — не звертати ніякої уваги, бути зовсім байдужим. Молодий комсомолець старанно їх просив трохи зачекати, посилаючись на те, що в канцелярії якраз відбувається засідання. Але вони й вухом не вели (Григорій Епік, Тв., 1958, 273); І стіни мають вуха — треба говорити обережно, бо можуть підслухати; Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами лящить — їсть (їдять і т. ін.) з великим апетитом, жадібно. Він знай усе моргав однією бровою і вусом та уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний, I, 1954, 297); Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357); Краєм (краєчком) вуха чути (почути, піймати) див. край; Ловити вухом — прислухатися, чути. Ще здалека вухом ловив я Хрип, що грудь його різав стару (Іван Франко, XIII, 1954, 138); Мати довгі вуха — чути те, чого не можуть почути інші. [Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журися! (Леся Українка, II, 1951, 523); Музикальне вухо — вухо, що добре розрізняє мелодійні відтінки. Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі одтінки говорів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 312); На (над) вухо говорити (сказати, шепнути і т. ін.) — говорити тихо, наблизивши губи до вуха співбесідника. — А що — вовк добре заскиглив? — шепнув дідок на вухо Йванові і засміявся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); «А де ж дукачів узяти?» То Сава Петрович на це їй: «Іди, над вухо скажу, навчу, де» (Андрій Головко, II, 1957, 192); Нагострити (насторожити і т. ін.) вухо (вуха) — уважно прислухатися; насторожитися, наслухати. — Що вона говорить, клята карга? — змертвілими губами прохрипів сам до себе майор і.. насторожив ухо (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 91); Не бачити (побачити) кого, що, як своїх (власних) вух; Бачити (побачити) кого, що, як свої (власні) вуха — ніколи не бачити кого-, що-небудь. Тепер йому не бачити й посади ян-шая, як своїх вух... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 87); — Смикнуло ж тебе за язик.. Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 85); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Опускати (опустити) вуха — впадати у відчай; засмучуватися; Пестити вухо — бути приємним для слуху. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Піднімати (підняти) вуха — наважуватися протидіяти. — Правильно Данюшакаже: «Коли це в мене було, щоб проти голосував хто?» А то аж сім! Підняли вуха (Андрій Головко, II, 1957, 70); Піймати вовка за вуха — уміти використати що-небудь для себе. Він вміє піймати вовка за вуха (Номис, 1864, № 13567); Піймати вухом; Спіймати на вухо — почути звичайно тихі, невиразні звуки. Коли се чутким вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного гомону (Леся Українка, III, 1952, 713); У тиші можна було навіть спіймати на вухо брязкіт стремен (Петро Панч, Іду, 1946, 76); По [самі] вуха: а) (із сл. закохатися) дуже сильно. З перших же днів і закохався в неї, як сам признався собі — «по самі вуха». Навіть вірша склав (Андрій Головко, II, 1957, 417); б) цілком, зовсім. Поринути по вуха в працю; в) дуже багато. А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хуста прати, хліб пекти... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Прокричати (прогудіти, протуркати і т. ін.) вуха кому про кого, що — надокучити, обриднути комусь довгими, постійними розмовами про кого-, що-небудь; Пропускати (пропустити) повз вуха — не звертати ніякої уваги на те, що говорять. Чемериця, заклопотаний і все ще неспокійний, якось байдуже пропустив повз вуха її слова (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 414); Пускати з вуха у вухо (мимо вух) — не дуже прислухатися до сказаного, не звертати уваги на що-небудь сказане. Це Невмій, бува, й прослуха, Та пускає з вуха в вухо (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 105); Марусяк нібито пускав усе те мимо вух, набирався рівнодушного вигляду, але всередині у нього все кипіло й варилося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 227); Розпустити вуха — слухати уважно, з повним довір'ям; утратити пильність; Тихо, немов (наче, як) у вусі — дуже тихо. Човен.. пішов під воду. Стало тихо, немов у вусі (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 10); Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі, тихо... (Любов Яновська, I, 1959, 83); Тонке вухо — добрий слух. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці — Весни! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 303); Туге вухо — поганий слух. У нього було дуже туге вухо, зате терпіння, хоч одсипай... (Збірник про Кропивницького, 1955, 60); У вухах дзвонить (дзвенить), безос. — про дзвенячий шум у голові, який є наслідком болю, перевтоми і т. ін. Проценко, мов громом прибитий, стояв і трусився. У голові в його гуло, у вухах дзвонило (Панас Мирний, III, 1954, 274); Знову в хаті тиша. Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); У вуха впало див. впадати; Усміхатися (усміхнутися) аж до вух — усміхатися, широко розкриваючи рот. Поклавши оберемок бур'яну на сніг, він зняв.. шапку, дбайливо струсив її од бур'яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482); Хоч вуха затикай: а) те саме, що Аж у вухах лящить. Що мене найбільше вразило тут, то вуличне життя.. Люди не говорять, а кричать так, що хоч вуха затикай (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); б) (із сл. лаятися) дуже непристойно; Хоч у вухо вбгай (бгай) — дуже лагідний, податливий, добрий. — Приязненький та ласкавенький [Петро], хоч у вухо вбгай (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); То бувало нікому на світі не вступить [Йосип], не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Чути (почути) на власні вуха (своїми вухами) — самому чути що-небудь. [Теофіл:] Як він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Леся Українка, II, 1951, 437); — Що не може бути?! На власні очі бачив, своїми вухами чув, не позакладало ою мені ! (Михайло Стельмах, I, 1962, 388); Язик поза вухами (вуши́ма) теліпається (мотається і т. ін.) у кого — хтось любить багато говорити. У його язик поза вуши́ма мотається (Номис, 1864, № 12971). | |
2. перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха й очі з числа невдоволених (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17); — Чуєте, Гнате. — Та чую ж, — озирається чоловік, чи нема десь поблизу панського вуха (Михайло Стельмах, I, 1962, 361). | 2. перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха й очі з числа невдоволених (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17); — Чуєте, Гнате. — Та чую ж, — озирається чоловік, чи нема десь поблизу панського вуха (Михайло Стельмах, I, 1962, 361). | ||
Версія за 13:31, 7 грудня 2013
Вухо, -ха, с. 1) Ухо. Тепло, як у вусі. Очень тепло. Ном. № 10285. Тихо, як у вусі. Полная тишина. Роспустити вуха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. І. 169. 4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятка (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. І. 164. МУЕ. ІІІ. 30. Сим. 24. 5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепіга. Вас. 199. 6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. І. 90, 255. 7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. І. 235. 8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Вушко, вушечко.
Сучасні словники
Вухо, а, сер.
1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Микола Бажан, I, 1946, 282); Внутрішнє вухо; // Зовнішня хрящова частина органу слуху; вушна раковина. За вуха вона [дівчина] позатикала пучки дрібненького барвінку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Кінь обережно ступав лісовою дорогою, наставляючи вперед вуха (Юрій Яновський, II, 1958, 214). ♦ Аж у вухах лящить — про дуже голосний, переважно неприємний крик, розмову, брязкіт і т. ін. Котька верещить, аж у вухах лящить (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 201); З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадах (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 12); Вуха в'януть — неприємно, гидко слухати що-небудь непристойне. Стидно, аж вуха в'януть (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 300); Іноді полюбляє такі міцні слівця, від яких вуха в'януть (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 209); Вуха займаються (зайнялися) — вуха червоніють (від сорому і т. ін.). Ґонтар відчув, як від сорому зайнялись його вуха (Яків Баш, Вибр., 1948, 13); Вухами ляпати (хляпати) — те саме, що Гав ловити (див. ґава). — А дядько Гордій поважно до жінок стиха: — Тільки ж ви глядіть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо чи що, глядіть же й ви! (Андрій Головко, II, 1957, 126); Вже зріють у ній ті гарячі слова, які вона вигорне там, де слід. А поки що каже будівникам: — Поправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 82); Вуха позакладало кому, безос. — хтось не може чути, утратив слух, — Та вже ж чую: не позакладало мені вух, — обізвалась Мокрина, розсердившись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 238); Вухо [завжди] на сторожі в кого — хтось [завжди] уважний, готовий до будь-якої несподіванки. Риндичка зовні виглядала так: маленька, кругленька, дуже метка, рухалась швидкими куценькими кроками, а вухо завжди на сторожі (Мистецтво, 1, 1956, 41); Вухо (вуха) ріже — звучить різко, грубо; неприємно для слуху. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали, їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (Іван Микитенко, II, 1957, 178); Голова з вухами див. голова; Держати (тримати) вухо гостро див. гостро; До вуха долітати (долетіти, дійти і т. ін.) — почути щось здалека; дізнатися про щось. — Чи ти бачиш, хто за сотню верстов.. примчався до тебе, не спавши і не прилягавши й на часину ..з того безталанного часу, як тяжка звістка дійшла до її вуха? (Панас Мирний, І, 1954, 357); Раптом до вуха долітає давно жданий поклик трембіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Драти (надрати, нам'яти і т. ін.) вуха [вуші] — карати, тягаючи за вуха. Навкруги дітям часто скубли волосся, драли вуші, періщили ременем (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 19); [Поліна К.:] А от коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс і розбійничу бороду, я йому намну вуха, будь певна (Іван Кочерга, II, 1956, 110); За вуха тягти (тягнути, витягувати і т. ін.) кого — всіляко допомагати тому, хто сам не прагне або не здатний до якоїсь діяльності, якогось заняття. Не раз витягував [Віталик] Тоню за вуха по фізиці та математиці... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28); Звучати у вухах див. звучати; І за вуха не відтягти кого від чого — ніяк не відсторонити когось від чого-небудь. — Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (Андрій Головко, II, 1957, 22); І за вухом не свербить кого і кому — хтось не звертає ніякої уваги на що-небудь; комусь байдуже. Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... Хомі й за вухом не свербить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 39); І (навіть) вухом не вести — не звертати ніякої уваги, бути зовсім байдужим. Молодий комсомолець старанно їх просив трохи зачекати, посилаючись на те, що в канцелярії якраз відбувається засідання. Але вони й вухом не вели (Григорій Епік, Тв., 1958, 273); І стіни мають вуха — треба говорити обережно, бо можуть підслухати; Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами лящить — їсть (їдять і т. ін.) з великим апетитом, жадібно. Він знай усе моргав однією бровою і вусом та уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний, I, 1954, 297); Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357); Краєм (краєчком) вуха чути (почути, піймати) див. край; Ловити вухом — прислухатися, чути. Ще здалека вухом ловив я Хрип, що грудь його різав стару (Іван Франко, XIII, 1954, 138); Мати довгі вуха — чути те, чого не можуть почути інші. [Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журися! (Леся Українка, II, 1951, 523); Музикальне вухо — вухо, що добре розрізняє мелодійні відтінки. Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі одтінки говорів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 312); На (над) вухо говорити (сказати, шепнути і т. ін.) — говорити тихо, наблизивши губи до вуха співбесідника. — А що — вовк добре заскиглив? — шепнув дідок на вухо Йванові і засміявся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); «А де ж дукачів узяти?» То Сава Петрович на це їй: «Іди, над вухо скажу, навчу, де» (Андрій Головко, II, 1957, 192); Нагострити (насторожити і т. ін.) вухо (вуха) — уважно прислухатися; насторожитися, наслухати. — Що вона говорить, клята карга? — змертвілими губами прохрипів сам до себе майор і.. насторожив ухо (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 91); Не бачити (побачити) кого, що, як своїх (власних) вух; Бачити (побачити) кого, що, як свої (власні) вуха — ніколи не бачити кого-, що-небудь. Тепер йому не бачити й посади ян-шая, як своїх вух... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 87); — Смикнуло ж тебе за язик.. Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 85); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Опускати (опустити) вуха — впадати у відчай; засмучуватися; Пестити вухо — бути приємним для слуху. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Піднімати (підняти) вуха — наважуватися протидіяти. — Правильно Данюшакаже: «Коли це в мене було, щоб проти голосував хто?» А то аж сім! Підняли вуха (Андрій Головко, II, 1957, 70); Піймати вовка за вуха — уміти використати що-небудь для себе. Він вміє піймати вовка за вуха (Номис, 1864, № 13567); Піймати вухом; Спіймати на вухо — почути звичайно тихі, невиразні звуки. Коли се чутким вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного гомону (Леся Українка, III, 1952, 713); У тиші можна було навіть спіймати на вухо брязкіт стремен (Петро Панч, Іду, 1946, 76); По [самі] вуха: а) (із сл. закохатися) дуже сильно. З перших же днів і закохався в неї, як сам признався собі — «по самі вуха». Навіть вірша склав (Андрій Головко, II, 1957, 417); б) цілком, зовсім. Поринути по вуха в працю; в) дуже багато. А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хуста прати, хліб пекти... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Прокричати (прогудіти, протуркати і т. ін.) вуха кому про кого, що — надокучити, обриднути комусь довгими, постійними розмовами про кого-, що-небудь; Пропускати (пропустити) повз вуха — не звертати ніякої уваги на те, що говорять. Чемериця, заклопотаний і все ще неспокійний, якось байдуже пропустив повз вуха її слова (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 414); Пускати з вуха у вухо (мимо вух) — не дуже прислухатися до сказаного, не звертати уваги на що-небудь сказане. Це Невмій, бува, й прослуха, Та пускає з вуха в вухо (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 105); Марусяк нібито пускав усе те мимо вух, набирався рівнодушного вигляду, але всередині у нього все кипіло й варилося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 227); Розпустити вуха — слухати уважно, з повним довір'ям; утратити пильність; Тихо, немов (наче, як) у вусі — дуже тихо. Човен.. пішов під воду. Стало тихо, немов у вусі (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 10); Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі, тихо... (Любов Яновська, I, 1959, 83); Тонке вухо — добрий слух. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці — Весни! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 303); Туге вухо — поганий слух. У нього було дуже туге вухо, зате терпіння, хоч одсипай... (Збірник про Кропивницького, 1955, 60); У вухах дзвонить (дзвенить), безос. — про дзвенячий шум у голові, який є наслідком болю, перевтоми і т. ін. Проценко, мов громом прибитий, стояв і трусився. У голові в його гуло, у вухах дзвонило (Панас Мирний, III, 1954, 274); Знову в хаті тиша. Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); У вуха впало див. впадати; Усміхатися (усміхнутися) аж до вух — усміхатися, широко розкриваючи рот. Поклавши оберемок бур'яну на сніг, він зняв.. шапку, дбайливо струсив її од бур'яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482); Хоч вуха затикай: а) те саме, що Аж у вухах лящить. Що мене найбільше вразило тут, то вуличне життя.. Люди не говорять, а кричать так, що хоч вуха затикай (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); б) (із сл. лаятися) дуже непристойно; Хоч у вухо вбгай (бгай) — дуже лагідний, податливий, добрий. — Приязненький та ласкавенький [Петро], хоч у вухо вбгай (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); То бувало нікому на світі не вступить [Йосип], не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Чути (почути) на власні вуха (своїми вухами) — самому чути що-небудь. [Теофіл:] Як він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Леся Українка, II, 1951, 437); — Що не може бути?! На власні очі бачив, своїми вухами чув, не позакладало ою мені ! (Михайло Стельмах, I, 1962, 388); Язик поза вухами (вуши́ма) теліпається (мотається і т. ін.) у кого — хтось любить багато говорити. У його язик поза вуши́ма мотається (Номис, 1864, № 12971).
2. перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха й очі з числа невдоволених (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17); — Чуєте, Гнате. — Та чую ж, — озирається чоловік, чи нема десь поблизу панського вуха (Михайло Стельмах, I, 1962, 361).
3. Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. Незграбними пальцями, що ниють від шпарів,.. розв'язую і ніяк не можу розв'язати шворки біля вух шапки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12); Із солом'яного дупла, виритого в скирті, обтрушуючись, виліз Шовкун. Весь був у соломі, шапка на ньому обкрутилася вухом наперед (Олесь Гончар, III, 1959, 216).
4. Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. Жінки і дівчата носять цемент у цебриках, у яких крізь вуха просилено дрючок (Іван Франко, I, 1955, 226); Подали мені чашку без вуха та без вінець, чайник без вуха (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 58).
Вухо -а, с. 1) Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Внутрішнє вухо. || Зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. Надрати вуха. •• Тонке́ ву́хо — добрий слух. •• Туге́ ву́хо — поганий слух. 2) перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. 3) Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. 4) Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет.
