Відмінності між версіями «Гадати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
Рядок 78: Рядок 78:
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]  
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]  
 
[[Категорія:Га]]
 
[[Категорія:Га]]

Версія за 14:55, 4 грудня 2013

Словник Грінченка

Гадати, -даю, -єш, гл. 1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєшгадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. І. 11. 2) = Згадувати. Та будем ми помірать і свого батенька гадать. Мил. 211.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАДАТИ 1, аю, аєш, недок.

1. про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати. — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову.. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний, II. 1954, 55); Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка, I, 1951, 91); * Образно. Хотів би я знати, — та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (Павло Тичина, I, 1957, 4); // Мріяти. — Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, — подумала. Лукина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (Петро Панч, Синів.., 1959, 35).

Гадати думу (думку, гадку) — те саме, що Думати думу (думи, думку) (див. думати). Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю..? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 30); Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькее Військо поробляє? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164); Думати-гадати див. думати.

2. перев. з спол. що. Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати. — А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, — сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (Олександр Довженко, I, 1958, 320); // Передбачати, припускати. Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (Олесь Донченко, I, 1956, 91).

3. з інфін. Мати намір що-небудь робити. Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 129); // Сподіватися. Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (Мистецтво. 2, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.

ГАДАТИ 2, аю, аєш, недок., заст. Ворожити. Вона тут тілько і робила, Що всім гадала, ворожила (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Звечора під новий год Дівчата гадали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.

[corp.ulif.org.ua/dictua/ Словник України (1970—1980)]

гада́ти 2 – дієслово недоконаного виду

(ворожити) Інфінітив гада́ти

	 однина	 множина

Наказовий спосіб 1 особа гада́ймо 2 особа гада́й гада́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гада́тиму гада́тимемо, гада́тимем 2 особа гада́тимеш гада́тимете 3 особа гада́тиме гада́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа гада́ю гада́ємо, гада́єм 2 особа гада́єш гада́єте 3 особа гада́є гада́ють Активний дієприкметник

Дієприслівник гада́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. гада́в гада́ли жін. р. гада́ла сер. р. гада́ло Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник гада́вши

Ілюстрації

F 7009298501357460995.jpg Image-6016.jpg Kak-gadat-po-ruke 1.jpg Tsyhanske-vorozhinnya-na-kartah1.jpg

Медіа

Див. також

[1]

[2]

на папері

Джерела та література

Зовнішні посилання