Відмінності між версіями «Іменинник»
| (не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Бориса Грінченка== | ||
'''Іменинник, -ка, '''''м. ''Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17). | '''Іменинник, -ка, '''''м. ''Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17). | ||
| − | == | + | ===[http://sum.in.ua/s/IMENYNnYk Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| − | + | '''Іменинник''' а, ч. | |
| + | |||
| + | 1. Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 103); Закінчилися традиційні поздоровлення іменинника (Руд., Вітер.., 1958, 23); * У порівн. Входить Вася, причесаний, в новому галстуку.. Почуває себе гостем і розмовляє, як іменинник (Мик., І, 1957, 405). | ||
| + | Дивитися (ходити і т.ін.) іменинником (як іменинник) — мати радісний, щасливий вигляд. Антон ходив по кораблю, як іменинник (Ткач, Крута хвиля, 1956. 155). 2. перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються. Він почував себе іменинником, наче він сам, а не мати, одержав орден (Донч., Вибр., 1948, 76). | ||
| + | |||
| + | ♦ Дивитися (ходити і т. ін.) іменинником (як іменинник) — мати радісний, щасливий вигляд. Антон ходив по кораблю, як іменинник (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 155). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються. Він почував себе іменинником, наче він сам, а не мати, одержав орден (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 76). | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53382/95254.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
| + | '''Iмени́нник''' - іменник чоловічого роду, істота | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/47/53382/318778.html Українсько-російський словник]=== | ||
| + | '''ІМЕНИННИК''' - именинник | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1316953392 imeniny.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Joro.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:X 922f009d.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5895-1-f.jpg|x240px]] |
|} | |} | ||
| − | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|XzPKAzREBDU}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | *[[Іменини]] | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | * http://sum.in.ua/ | ||
| + | * http://ycilka.net/slovnyk_fraz_view.php?id=2 | ||
| + | * http://images.yandex.ua | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Ім,Їм]] | [[Категорія:Ім,Їм]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
Поточна версія на 19:34, 2 грудня 2013
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Іменинник, -ка, м. Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Іменинник а, ч.
1. Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 103); Закінчилися традиційні поздоровлення іменинника (Руд., Вітер.., 1958, 23); * У порівн. Входить Вася, причесаний, в новому галстуку.. Почуває себе гостем і розмовляє, як іменинник (Мик., І, 1957, 405). Дивитися (ходити і т.ін.) іменинником (як іменинник) — мати радісний, щасливий вигляд. Антон ходив по кораблю, як іменинник (Ткач, Крута хвиля, 1956. 155). 2. перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються. Він почував себе іменинником, наче він сам, а не мати, одержав орден (Донч., Вибр., 1948, 76).
♦ Дивитися (ходити і т. ін.) іменинником (як іменинник) — мати радісний, щасливий вигляд. Антон ходив по кораблю, як іменинник (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 155).
2. перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються. Він почував себе іменинником, наче він сам, а не мати, одержав орден (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 76).
Орфографічний словник української мови
Iмени́нник - іменник чоловічого роду, істота
Українсько-російський словник
ІМЕНИННИК - именинник
Ілюстрації
|
|
|
|
