Відмінності між версіями «Билина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Билина, -ни,''' ''ж.'' Стебель полеваго злака, травка, былина. ''Ой у полі билина, її вітер кол...) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Билина, -ни,''' ''ж.'' Стебель полеваго злака, травка, былина. ''Ой у полі билина, її вітер колише.'' Мет. 78. ''Сам зостався на чужині, як билина в полі.'' Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка. | '''Билина, -ни,''' ''ж.'' Стебель полеваго злака, травка, былина. ''Ой у полі билина, її вітер колише.'' Мет. 78. ''Сам зостався на чужині, як билина в полі.'' Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка. | ||
| − | [[ | + | |
| + | ===[http://sum.in.ua/s/Bylyna Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | '''Билина''' | ||
| + | |||
| + | * БИЛИНА 1, и, жін. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Олесь Донченко, III, 1956, 388); * У порівняннях. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 165. | ||
| + | |||
| + | * БИЛИНА 2, и, жін. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 60); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Максим Рильський, III, 1956, 15). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0005-005-S-t-e-b-e-l.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:708 764 3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:302369fac639.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6189475.jpeg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|CGLozs3Hj7c}} | ||
Поточна версія на 17:23, 2 грудня 2013
Билина, -ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Билина
- БИЛИНА 1, и, жін. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Олесь Донченко, III, 1956, 388); * У порівняннях. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 165.
- БИЛИНА 2, и, жін. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 60); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Максим Рильський, III, 1956, 15).
Ілюстрації
|
|
|
|
