Відмінності між версіями «Тин»

Версія за 13:15, 2 грудня 2013

Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тиночок.

Сучасні словники

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТИН, у, чол. Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля пліт. Та вже ж наші слобожани Тини городили; Із-під лугу, із-під гаю Лозу волочили (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 130); Ось і хата. Мелькнули голубі віконниці, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло ліщинове листячко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 211); Темніли круто заплетені високі тини (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 41); // Огорожа з очерету тощо. Вся К олонтаївка рябіла й чорніла серед степу чорними покрівлями хат, жовтіла очеретяними тинами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218); Сонце весело осміхалось до яро-зелених акацій, жовтих комишових тинів, прибитої росою дороги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); // Огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями. Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 15); * Образно. О, забув я про тин той спижевий, Що між нами границею став, І тебе я, мій цвіте рожевий, Як лиш міг, як умів, покохав! (Іван Франко, XIII, 1954, 149). ♦ Нашому тинові двоюрідний пліт — те саме, що Сьома (десята) вода на киселі (див. вода). Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека.. родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або — нашому типові двоюрідний пліт (Гнат Хоткевич, I, 1966, 123); Ні в тин ні в ворота див. ворота; Під (попід) тином (тинами) — просто неба; надворі. — Се бідні нищі, навіженні,.. Старці, хромі [кульгаві], сліпорожденні, 3 яких був людський глум і сміх, Се що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (Іван Котляревський, I, 1952, 151); Пішла [Олександра] найматься; та щось із тиждень попід тином ночувала, поки собі місце знайшла в якогось коваля (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Під (попід) чужим тином — між чужими людьми, серед чужих людей. Кинула [доля] малого На розпутті, та й байдуже, А воно, убоге ..І подибало тихенько Попід чужим тином Аж за Урал (Тарас Шевченко, II, 1963, 78); Вона була задоволена й цим, бо мала для себе й дитини свій куток і свою десятину землі, а це вже, чуєте, не те, що під чужим тином умирати (Михайло Стельмах, II, 1962, 275); Під чужий тин — до чужих людей.. — Поки в мене руки дужі та сила служить, то я вам і потрібна. А якби, — не доведи господи! — я захворіла, або сили позбулася, то тоді під чужий тин іди (Панас Мирний, IV, 1955, 359); Тин у (об) тин (тин з тином) жити (бути і т. ін.) — бути сусідами; жити поруч, по сусідству. Жив [пан Лукаш] тин у тин із братом, у своїй хаті з однісеньким [однісіньким] віконечком (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Рядом з панським двором, — тин з тином, — жив батюшка, отець Іван (Панас Мирний, I, 1954, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 114.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Огорожа з лози

Декоративний тин

лоза

плетіння

верба

Цікаві факти

Історія плетіння

Одним з найдавніших ремесел слов’ян є плетіння з різноманітних рослинних матеріалів. Археологи переконливо доводять, що його витоки сягають епохи неоліту. Деякі літературні джерела повідомляють про зародження плетіння у країнах Сходу та широке розповсюдження цього ремесла у І тисячолітті до н.д. під назвою "Макраме”. Спочатку технології плетіння використовувалось лише при виготовленні речей суто утилітарного призначення, але з часом технікою плетіння почали створювати і різноманітні прикраси. Українські науковці виводять усі відомі нині технології плетіння з прадавнього сакрального мистецтва в’язання вузлів – "наузів”, "навузів”, за допомогою яких фіксувалась і передавалась важлива інформація, а також виконувались певні ритуальні дійства оберегового характеру.

Історія зародження і розвитку художнього промислу плетіння з рослинних матеріалів на Україні започатковується наприкінці ХІХ ст.. В цей час у місті Корсунь-Шевченківський відкривається перша школа лозоплетіння, для викладання в ній було запрошено кращих спеціалістів цього ремесла з Франції та Німеччини. На Чернігівщині будують лозопарильний завод, який аж до 1940 р. забезпечував ошкуреним дротом не тільки місцеві артілі, а й промисловців західноєвропейських держав. Відомо, що у 1950 р. лозоплетільними підприємствами України випускалось близько 34% від загальної кількості плетених виробів та близько 65% плетених меблів.

Виготовлення

Матеріали

Основою будь-якого тину є кіля, які забиваються в землю на рівній відстані один від одного. Природно, що дерев'яні стовпчики довго не простоять - згниють буквально протягом декількох років.

Проводимо розмітку

Відстань між кілками можна вибрати на свій розсуд, в основному його роблять до півметра. Якщо плануєте зробити тин товстіший, значить, кілки слід ставити погуще. Для того щоб огорожа стояла надійніше, кілки потрібно забивати якомога глибше.

Пристрій замків

На самому початку і в кінці забору кіля ставляться як можна ближче один до одного. Перші опори будуть грати роль замків, за допомогою яких закріплюються вербові прути. Для скріплення кінців лози використовують м'яку в'язальну дріт. Не рекомендовано пов'язувати верхній ряд прутків, щоб дріт не псувала зовнішній вигляд тину.

Як зробити суху лозу більш гнучкою?

Для того щоб прути стали гнучкими і в них почав циркулювати сік, їх необхідно гарненько вимочити. Інакше у вас навряд чи вийде сплести хороший тин. Щоб деревина стала податливою її також можна пропарити.

Укладання лози

Спочатку укладають прут, а потім його окоренкову частина заводять за наступний кілочок. У такій же послідовності розміщують і всі інші прутки. Якщо у вас на п'ятому кілочку закінчилася лоза, то укладання наступної починають з четвертого кола. Після того, як будуть пройдені кілька рядів, покладену лозу необхідно трохи ущільнити. Для цього використовують дерев'яну киянку або масивну цурку. Краї останнього ряду акуратно заправляють всередину тину. Даний спосіб плетіння називають горизонтальним.