Відмінності між версіями «Людина»

Поточна версія на 23:27, 1 грудня 2013

Словник Грінченка

Людина, -ни, об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Ном. № 1993. Перша жінка в мене була добра людина. ЗОЮР. І. 9. Якась людина. Шевч. 340. Не годиться потягаться на людину. Чуб. І. 88. З його вийде людина. Миргор. у. Ум. Людинка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮДИНА, и, жін. 1. Одиничне до люди 1. Не з багатством жить, а з людиною! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 114); Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (Олександр Довженко, I, 1958, 259); Горький безмежно вірив в радянську людину, яку він називає найпотрібнішою людиною на землі (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1); Ім'я В. І. Леніна — безсмертного генія революції — безмежно близьке, дороге, рідне і любиме для кожної людини праці (Український історичний журнал, 2, 1960, 8); Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний, I, 1949, 176); [Батура:] У вас на селі єсть одна надзвичайної краси людина, душевної краси (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 86); Він став людиною, що впевнено керує ходом виробництва на заводі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 23); // Будь-яка особа; кожний. О рідний мій краю, Я іншої справді країни не знаю, Де вільна людина, де всім є робота... (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 100); — Коли віз ламається, людина розуму набирається (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 109); // Людська постать. З мужських[чоловічих] костюмів найбільшу увагу взяв білий ведмідь. Чудова маска на цілу людину (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193); Тут, на тлустій землі, врівень 3 людиною, ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (Михайло Стельмах, II, 1962, 80); // Уживається у значенні одиниці ліку людей. [Семен Мельниченко:] Чи знайдеться ж у світі хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? (Марко Кропивницький, I, 1958, 59); Темінь придавила човен до води, і на ньому насторожено слідкують за берегом дві людини (Михайло Стельмах, II, 1962, 57). ♦ Бувала [в бувальцях] (стріляна, терта і т. ін.) людина — особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє. Йоська одразу зрозумів, з ким має діло, і, сповнений спокою бувалої в бувальцях людини, кивнув головою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 295); Прибулий з Криму вояка.. поводив себе тут, як людина стріляна і впливова (Олесь Гончар, II, 1959, 346); Завжди він умів з людьми ладити.. Він людина терта (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 82); Маленька людина — особа, яка не відіграє значної ролі в суспільстві. Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (Шамота, Талант і народ, 1958, 15); Свіжа людина — особа, яка ще не звикла до певного середовища, роду занять і т. ін. Тарасові, свіжій на шахті людині, працювати на в'язких рудах було особливо важко (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 183); Своя людина — особа, близька до інших осіб чи певного середовища. Встряне [агент] в компанію, скрізь він своя людина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242); Хоч би [тобі] жива людина — хоч будь-хто, хоч хто-небудь. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний, III, 1954, 287); Як одна людина — разом, одностайно. Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (Олександр Довженко, I, 1958, 47).

2. Особа як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік! (Павло Грабовський, I, 1959, 394); Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (Максим Рильський, II, 1960, 283). ♦ Вважати за людину кого — поважати кого-небудь, рахуватися з кимось. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Олесь Гончар, II, 1959, 355); Вийде (буде) людина з кого — сформується особа з позитивними якостями (звичайно про молодь). — Треба ж, голубко, — каже стара, — її на розум навчити. Я скажу те, а ти що друге, то й вийде з неї людина (Марко Вовчок, I, 1955, 105); Відчувати себе людиною — відчувати свою людську гідність. Завдяки зусиллям Комуністичної партії в нашій країні уперше в історії людства трудівник відчув себе людиною (Комуніст України, 1, 1959, 8); Віра в людину — віра в позитивні якості людської вдачі. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Зробити людину з кого; Зробити людиною кого — навчити чого-небудь, допомогти зайняти певне становище в суспільстві. Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши «зробити з нього людину» (Олесь Гончар, III, 1959, 343); Аби він був одружений на одній з його дочок — навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (Михайло Стельмах, I, 1962, 266); Як людина з людиною — на рівних правах. Не думаючи про свою різницю у званнях та чинах, ..почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Олесь Гончар, II, 1959, 407).

3. Уживається у значенні особового або неозначено-особового займенника. Людина ввійшла в ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 216); [Лікар:] Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Леся Українка, II, 1951, 49); — Товариші, що це за розмови? — спалахнув Рябов.. — Ну, дай же сказати людині! — перепинили його товариші (Олександр Довженко, I, 1958, 455); — Буває ж отаке з людиною, — задумався Роман Блаженко. — Дома його вже либонь занесли в без вісті пропавші (Олесь Гончар, III, 1959, 333); // Уживається у значенні узагальненого або займенникового звертання (часто з означенням). — Ой, що ти, Свириде.. Що ти, людина дорога (Михайло Стельмах, II, 1962, 25). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 567.

Фразеологічний словник української мови

ЛЮДИНА (будь-хто з людей) чоловік, особа, душа, особистість, індивідуальність люди́на іменник жіночого роду, істота

• Але: дві, три, чотири люди́ни

ЛЮДИНА(Homo sapiens, людина розумна) з біологічної точки зору рід належить до підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів, родини гомінід; найближче споріднені з л. людиноподібні мавпи, особливо африк. шимпанзе і горила; біологічні відмінності поміж л. і рештою приматів стосуються переважно будови рухового апарату і величини мозку; серед людиноподібних істот л. вирізняється найвищим ступенем розвитку психіки і суспільного життя; л. єдина володіє культурою і здатна до її створення. Ви можете поставити посилання на це слово: ЛЮДИНА людська істота, <жива> душа; (окрема) особа, індивід, персона; ФР. голова <н. гаряча голова>; (одна) чоловік, жінка; (з великої літери) (він) ур. Муж, (вона) Невіста, Жона; (печерна) троглодит, неандертЛЮДИНА человек; личность (носитель определённых свойств - всегда с определением)алець ЛЮДИНА Бо́жа люди́на. Угодний Богу (про кобзарів, лірників, співців і т. ін.).. У народі кобзарів називали Божими людьми, вони були у великій пошані (Наука і культура..); Біля воріт спинився старий кобзар… Ні, лірник… Та все ж людина Божа, бродячий бард! (Василь Шевчук).

бу́дуть (ви́йдуть) лю́ди з кого. Хтось виросте порядним, гідним і т. ін., досягне певного становища в суспільстві. З нього вже не будуть люди (Укр.. присл..); — Може, з нас щось вийде, може, з нас люди будуть, давайте учитись (С. Васильченко); — Та нічого, обітреться — люди з нього будуть (О. Сизоненко); —Дивись, із тебе ще й люди вийдуть (П. Панч); — Ну, вже гаразд… Може, з мене й справді вийдуть люди… (П. Загребельний); — Дружба, брате, велике діло… А як же інакше? Вся рота хоче, щоб із тебе люди були (О. Гончар). ви́йде люди́на. З його вийде людина (Сл. Б. Грінченка); — Треба ж, голубко,— каже стара,— її на розум навчити. Я скажу те, а ти що друге (інше), то й вийде з неї людина (Марко Вовчок). лю́ди буваю́ть. — З цього будуть люди. З таких завжди люди бувають (І. Сенченко).

виво́дити / ви́вести в лю́ди кого. Допомагати, сприяти кому-небудь, створюючи умови для досягнення ним певного становища в суспільстві. І раді ж кріпаки: пан своїх у люди виводе (виводить) (Панас Мирний); — Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела!.. (Леся Українка); — Повертайся, виводь в люди братів менших, як батько заповідав. Ти в них за батька! (П. Автомонов); Батько — поштар, закінчивши в свій час двокласне городське (міське) училище, все життя жив тільки однією мрією — вивести сина в люди, зробити його “повним інтелигентом (інтелігентом)” (Ю. Смолич); // Завдяки чому-небудь досягати певного становища в суспільстві. — А робота? — сказала (Марія) лагідно.. — Вона, як добра мати, вивела мене в люди (І. Рябокляч); — Було в Роланда одне захоплення, та таке могутнє і таке всесильне, що непомітно й вивело його в люди (Ю. Збанацький). ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Шевченко); — Коло мене ти можеш у люди вийти, а без мене залишишся таким гольтіпакою, як тепер (Б. Лепкий); — Буває, що виб’ється людина в люди, то де її людськість дінеться (Переклад М. Лукаша); Він гордився, що всього добивається сам.. Він знав: вирветься в люди, дійде до мети (Є. Куртяк); Час вибиватися в люди (З газети); От і ти справлялась, вчилась та потрошку Вибиралась в люди на пряму дорожку (доріжку) (Я. Щоголів). ви́скочити в лю́ди, зневажл. Писарям та головам заздро було, як-таки москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку (Панас Мирний). повибива́тися в лю́ди (про багатьох). На вино́сити / ви́нести на лю́ди що. 1. Робити що-небудь відомим іншим; розголошувати. Ніколи в походах не згадував Данило про Анну — не виносив на люди свою тугу за домівкою (А. Хижняк); По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (К. Гордієнко). 2. Ознайомлювати кого-небудь з чимсь, давати можливість іншим оцінювати що-небудь. Кожний художній твір звітує з тої хвилини, коли автор виносить його на люди (З журналу).

за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети); Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, літа під облака небесні, До місяця і де зоря (І. Котляревський). за царя́ Горо́ха (Митро́хи), як (коли́) люде́й було́ тро́хи. — Йому (панові), мабуть, здавалось, що він і тепер панує на Вкраїні, як було колись за царя Гороха, як людей було трохи (І. Нечуй-Левицький ); (Іван:) Та й давно то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи (М. Кропивницький); За царя Митрохи, коли людей було трохи (Укр.. присл..). за царя́ Горо́шка, коли́ люде́й було́ тро́шки. — Певно, не впізнав, га? Хіба не пам’ятаєш, як ми зустрічалися за царя Горошка, коли людей було трошки? (Ю. Збанацький). за царя́ Панька́ (Тимка́, Томк

зроби́ти люди́ну з кого. Допомогти кому-небудь зайняти певне становище в суспільстві, навчити чомусь, виховати когось. Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши “зробити з нього людину” (О. Гончар); Аби він був одружений на одній з його дочок — навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (М. Стельмах).

ку́рям (ку́рці, лю́дям) на сміх. Щоб викликати глузування. Як клином, ця звістка роздвоїла страйкарів .. почали, мовляв, так кінчаймо, доводьмо до ладу, а не курям на сміх (А. Головко); // Для глузування. — Затія твоя справді годиться курям на сміх,— огризнувся Кіндрат (А. Іщук).

лю́ди ніч (по шматка́х) розібра́ли. Настав ранок; розвиднілося. — І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона.— Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся... (А. Іщук); Коли місяц переплив через середину неба, Юрій Дзвонар .. вклонився гулянню: — Чуєте, добрі люди вже ніч по шматках розібрали, а півні нагогошуються, щоб ранок проспівати. То не час вам, сякі не такі, додому лепіти? (М. Стельмах).

на лю́ди. 1. зі сл. піти́, ви́йти, тя́гне і т. ін. В людське середовище; до когось. Хочеш піти скоріше на люди, де багато народу, але почуваєш себе ще більш самотньо (Ю. Яновський); Не сиділося зараз у штабі, тягнуло на люди (П. Кочура); Був натурою, одкритою навстіж. Його завжди тягло на люди (З журналу); Хіба .. історія знає хоч один приклад, щоб бюрократ вийшов на люди і розкаявся в тому, що він — бюрократ? (З газети). 2. зі сл. з’яви́тися, показа́тися і т. ін. Щоб бачили, знали інші; серед когось. Сам хазяїн з’явився на люди в якомусь арештантському сіряку.., а наймичку вирядив у чобітки та в білу пухову хустку (О. Гончар); — А жінка дома сидить: дохазяйнувались, що і на люди вже нема в чім показатись (П. Панч); — Така вже доля наша… — А може, ми такі, як наша доля? Слабких ніхто не любить, не поважає. А ми ще й тішимося своєю слабкістю та м’якотілістю, пускаємо її на люди, на посміховисько (Василь Шевчук).

на лю́дях. У присутності кого-небудь; при комусь. Почуваю себе так собі.., але на людях забуваю свої слабості (М. Коцюбинський); На людях Богуна всі бачили спокійним і щасливим (Я. Качура); Не міг (Кузьмін) зараз бути на людях, пішов до моря (Ю. Збанацький); Ну, що вони йому зроблять? На людях не займуть (А. Головко); Не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні (М. Стельмах); Вони (Черниш і Ясногорська) теж поцілувалися — довго і міцно, видно — вперше, на людях, при всіх (О. Гончар); Лишившись на людях тим самим славним і лагідним хлопцем, він наодинці щораз глибше поринав у самоспоглядання (В. Підмогильний). в лю́дях. Шануй одежу в дворі, вона тебе — в людях (М. Номис).

на́ша (своя́) люди́на. Той, хто чимсь підходить комусь; близький, схожий, потрібний і т. ін. Якби хтось пильнував за молодиком, відразу здогадався б — не наша людина (А. Крижанівський); Встряне (агент) в компанію, скрізь він своя людина (М. Коцюбинський); Ефект “своєї людини” посилюється також за рахунок будь-якої іншої схожості: біографічних подробиць, обставин життя, вживаної лексики, стилю поведінки, навіть одягу (З журналу); Товканець мав на кожному селі своїх людей. Єдним (одним) давав гроші, других гостив (Нар. опов.).

не з люде́й. 1. Не такий, як усі; особливий. — Якийсь він у вас не з людей трохи (З газети). 2. кому. Не так, як іншим; погано (перев. у чиїй-небудь присутності). — Чи тобі, молодице, не з людей, що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? (Григорій Тютюнник).

ні собі́, ні лю́дям. Без користі. Ти (Ліліє) знаєш, либонь, як неприємно буває, лягаючи спати, подумати собі: от і знов день минув даремнісінько, ні собі, ні людям (Леся Українка).

по лю́дях ходи́ти. Просити милостиню; жебракувати. Тяжке дитинство судилося моїй жінці, всього довелося зазнати: і по людях ходила, і наймалася до панів, і поневірялася (З газети).

пуска́ти / пусти́ти в світ (в лю́ди). Публікувати, видавати. Іконописець вкладав у роботу всю свою душу, досвід, уміння і пускав у світ, не відаючи його (твору) майбутнього (З журналу); А вже ж коли пускати у люди “Повію”, то треба, щоб вона була не згірше тих перших двох частин, що вже побачили світа (Панас Мирний); — Франко ж казав, що се (повість “Жаль”) найкраща моя річ і що гріх було б не пустити її в світ (Леся Українка).

сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) (за рушника́ми) до кого і без додатка, етногр. Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати. Через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (до Марійки) (М. Стельмах); Зачали парубки засилати старостів до дівчат (Г. Квітка-Основ’яненко); Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини..); — За півгодини Микита дістав згоду Прісиних батьків, щоб прислати старостів (А. Кащенко). посила́ти за рушника́ми. Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Т. Шевченко).

сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб).

ста́ти люди́ною. Зрости духовно, виробити кращі риси характеру і поведінки. Усі за тебе переживають, хочуть, щоб ти людиною став, маму свою не соромив… (О. Гончар).

те́ртися / поте́ртися між людьми́ (се́ред люде́й). Набувати певних навичок, знань, життєвого досвіду. Потерся між людьми цей патлатий, видно впізнав, почому ківш лиха (Ю. Збанацький); Так батькова наука збіглася з висновками сина, який потерся серед людей і мав уже не тільки власний почерк, а й свої погляди на життя (І. Цюпа).

у лю́ди. 1. зі сл. іти́, відда́ти і т. ін. На заробітки, для навчання чому-небудь і т. ін.; навчатися, працювати. Наче маю рушити з батькового волинського горба, з хутора — в люди. В науку. До світла… (І. Колісник); Як підростала дитина, віддавали її в люди (З журналу). 2. зі сл. ви́йти, піти́ і под. В оточення інших, сторонніх осіб; до когось. (Жінка:) Та що отсе (оце) ти вигадав? А у чім же я або дівчата на празник (свято) вийдемо у люди (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. зі сл. нести́, понести́ і т. ін. Для ознайомлення, використання багатьма; до всіх. Пісня та йому пр багатьох, ошила серце Райдужно-солодкою стрілою; І поніс її хлопчина в люди (М. Рильський).

хоч би тобі́ (одна́) жива́ люди́на (показа́лася). Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

як у люде́й. 1. Такий як треба; звичайний. І сорочка на ньому — не як у людей; замість білої, як закон повеліва, вона в нього або червона, або синя (Г. Квітка-Основ’яненко); // Пристойний, хороший, кращий. (Килина:) Та я б і цілий ліс продати рада, .. Був би ґрунт як у людей, не ся чортівська пуща (Леся Українка). 2. Як звичайно має бути; так як треба, добре. — У нас ніколи так, як у людей (Панас Мирний); — Якось посеред літа вирішили ми всім сімейством прибудувати до хати веранду — “щоб було, як у людей” (Григір Тютюнник).

Ілюстрації