Відмінності між версіями «Вертеп»
(→Джерела та література) |
(→Див. також) |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | '''Три вертепи''' - Сокиринський (к. ХVІII ст.), Куп'янський (ХIX ст.), Славутський (ХІХ ст.), - відкривають огляд експозиції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Серед інших експонатів першого розділу музею "Джерела українського театру". Ці три скриньки-патріархи займають найпочесніше місце. Їм властива особлива магія театральності, яка непідвладна часові. | ||
+ | |||
+ | Це справжній театр, на кону якого ніби на мить застигли бурхли-вий сміливець Запорожець, красуня Дарія Іванівна, комічні чорти і солдати жахливого царя Ірода, вічні дід і баба - словом, цілий світ народних мрій і казок, міфів і спогадів, досвіду і сподівань. Світ, що напівфантастично, напівбурлескно вилився у виставу на двох поверхах вертепної скриньки. | ||
+ | |||
+ | У кожної вертепної скриньки власний стиль побудови, неповторні образи ляльок, оригінальний розпис, що частково зберігся. У кожної є своя історія. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Поточна версія на 21:15, 1 грудня 2013
Вертеп, -пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театръ, театръ маріонетокъ, на которомъ въ старину представлялась рождественская мистерія, а также и сцены изъ народной жизни.
Сучасні словники
Вертеп. Академічний тлумачний словник
ВЕРТЕП, у, чол.
- заст. Печера. В яких гаях? В яких ярах, в яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки? (Тарас Шевченко, II, 1953, 307).
- тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п'єси. Однією з ранніх форм українського музичного театру був народний ляльковий театр — вертеп (Українська класична опера, 1957, 21); На різдво з вертепом до панів ходила [бурса] (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 131).
- Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін. Підтримував [Марчелло] зв'язки з спекулянтами, міняйлами з П'яцца Колонна, місяцями пропадав у підозрілих вертепах (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 275); Господарі.. пускались у трахомний відсвіт ресторацій і вертепів, де проживали останні банкноти і наживали розтління духу та немощі тіла (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 290).
Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр — самобутнє явище у розвиткові нашої театральної культури. Український вертеп відомий з 17 століття. Світська частина вистави поклала початок української комедії 19 століття. Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (17-18 століття) і мав численні регіональні варіанти.
Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.
З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб.
Діяльність вертепного мистецтва стала популярною за межами України і вертеп побутував у Росії, Білорусії, Сербії та інших слов’янських країнах. Вертепи також були відомі як хорватська і сербська народна культура, зокрема, в районах Срем і Колубара.
Ілюстрації
Медіа
Різдвяний ВЕРТЕП Ляльковий вертепДив. також
Три вертепи - Сокиринський (к. ХVІII ст.), Куп'янський (ХIX ст.), Славутський (ХІХ ст.), - відкривають огляд експозиції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Серед інших експонатів першого розділу музею "Джерела українського театру". Ці три скриньки-патріархи займають найпочесніше місце. Їм властива особлива магія театральності, яка непідвладна часові.
Це справжній театр, на кону якого ніби на мить застигли бурхли-вий сміливець Запорожець, красуня Дарія Іванівна, комічні чорти і солдати жахливого царя Ірода, вічні дід і баба - словом, цілий світ народних мрій і казок, міфів і спогадів, досвіду і сподівань. Світ, що напівфантастично, напівбурлескно вилився у виставу на двох поверхах вертепної скриньки.
У кожної вертепної скриньки власний стиль побудови, неповторні образи ляльок, оригінальний розпис, що частково зберігся. У кожної є своя історія.