Відмінності між версіями «Ясень»
(→Див. також) |
|||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
{{#ev:youtube|dp2n1ykUgkw }}Ясень дерево | {{#ev:youtube|dp2n1ykUgkw }}Ясень дерево | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | Ясен звичайний (Fraxinus excelsior); | ||
+ | ясень високий | ||
+ | |||
+ | Листопадне, до 30 м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеленувато-сіра з білуватими сочевичками. Листки супротивні, непарноперисті, 15—20 см завдовжки, листочки (їх 7—15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зісподу по жилках волосисті. Квітки двостатеві і чоловічі, без оцвітини, зібрані в короткі грона, які виходять пучками з пазух торішніх листків. Плід — крилатка, лінійно-ланцетна, на верхівці тупа або з виїмкою, гола. Цвіте у травні. | ||
+ | |||
+ | Поширення. Ясен звичайний дико росте в листяних лісах у лісових і лісостепових районах та в Криму. По всій території України його культивують як декоративну та фітомеліоративну рослину. | ||
+ | |||
+ | Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують кору (Cortex Fraxini) і листя (Folia Fraxini) ясена. Кору збирають навесні, з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Листя ясена (повністю розвинене) заготовляють у травні — червні й використовують свіжим (у вигляді соку чи подрібненим на кашку) або сушать, розкладаючи його тонким шаром на чистій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Листя ясена офіцинальне в німецькій і швейцарській медицині. На теренах колишнього СРСР ясен використовують лише в народній медицині. | ||
+ | |||
+ | Хімічний склад. Листя ясена містить дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, манніт, інозит, таніди (4,11%), сліди ефірної олії, аскорбінову кислоту, каротин та ін. У корі ясена є кумарино-глікозид фраксин, фенологлікозид сирингін, таніди (3,81%), манніт, інозит, вітамін С, кверцетин, яблучна кислота та ін. | ||
+ | |||
+ | Фармакологічні властивості і використання. Ясен звичайний використовують як протизапальний, сечогінний, жовчогінний, послаблюючий, кровоспинний і глистогінний засіб. Настій з кори або листя (перевагу віддають настоєві з листя) дають усередину при ревматичних захворюваннях, особливо при ревматоїдному поліартриті, нирковокам'яній хворобі (часто в суміші з іншими лікарськими рослинами), хворобах печінки, жовтяниці, гарячці, спастичному коліті й маткових кровотечах. Використовують ясен і як зовнішній засіб: свіжий сік листків закапують у вухо при запаленні, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіжої кори прикладають до ран. | ||
+ | |||
+ | Лікарські форми і застосування. | ||
+ | |||
+ | Внутрішньо — настій (3 чайні ложки кори або листя настоюють 10—15 хвилин на двох склянках окропу, проціджують) по півсклянки 4 рази на день; | ||
+ | |||
+ | 60 г суміші кори ясена звичайного, листя брусниці, трави материнки звичайної і шишок хмелю звичайного, взятих у співвідношенні 6:3:2:1, заливають 1 л окропу, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар п'ють по півсклянки 3 рази на день при нирковокам'яній хворобі, ускладненій пієлонефритом (курс лікування — 3—4 тижні). | ||
+ | |||
+ | Ясен звичайний належить до отруйних рослин. Користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 15:29, 1 грудня 2013
Я́сень, -ня, м. Ясень, Fraxinus excelsior L. ЗЮЗО. І. 123. Сичі в гаю перекликались та ясень разураз скрипів. Шевч. 26. Ум. Ясено́к. Гнеться, неначе молодий ясенок. Кв.
Сучасні словники
- дерево або кущ родини маслинових; поширений в Євразії, пн. Африці, Пн. Америці; близько 65 видів; листки непарноперисті, дрібні квітки зібрані у волоті, плід - крилатка; росте в лісах і парках; цінна тверда меблева деревина; декоративний (напр., ясен високий і його різновиди); застосовується в медицині (ясен білий).
Я́сен1 - іменник чоловічого роду, дерево. Але: два, три, чотири я́сени.
Я́сен2 - сполучник, незмінювана словникова одиниця .
- ‘’ Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів’’ (Тарас Шевченко, I, 1963, 3);’’ Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба’’(Іван Франко, VI, 1951, 443);’’ На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни ‘’(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 88); ‘’’ Образно’’’:’’ Два серця трепетні, високі два уми ‘’[Горький і Коцюбинський] ‘’— Широковітий дуб і ясен тонколистий — Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми’’(Максим Рильський, II, 1960, 116); ‘’’ У порівняннях’’’: ’’ Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий ‘’(Тарас Шевченко, I, 1963, 226).
Ілюстрації
Медіа
Ясень деревоДив. також
Ясен звичайний (Fraxinus excelsior); ясень високий
Листопадне, до 30 м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеленувато-сіра з білуватими сочевичками. Листки супротивні, непарноперисті, 15—20 см завдовжки, листочки (їх 7—15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зісподу по жилках волосисті. Квітки двостатеві і чоловічі, без оцвітини, зібрані в короткі грона, які виходять пучками з пазух торішніх листків. Плід — крилатка, лінійно-ланцетна, на верхівці тупа або з виїмкою, гола. Цвіте у травні.
Поширення. Ясен звичайний дико росте в листяних лісах у лісових і лісостепових районах та в Криму. По всій території України його культивують як декоративну та фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують кору (Cortex Fraxini) і листя (Folia Fraxini) ясена. Кору збирають навесні, з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Листя ясена (повністю розвинене) заготовляють у травні — червні й використовують свіжим (у вигляді соку чи подрібненим на кашку) або сушать, розкладаючи його тонким шаром на чистій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Листя ясена офіцинальне в німецькій і швейцарській медицині. На теренах колишнього СРСР ясен використовують лише в народній медицині.
Хімічний склад. Листя ясена містить дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, манніт, інозит, таніди (4,11%), сліди ефірної олії, аскорбінову кислоту, каротин та ін. У корі ясена є кумарино-глікозид фраксин, фенологлікозид сирингін, таніди (3,81%), манніт, інозит, вітамін С, кверцетин, яблучна кислота та ін.
Фармакологічні властивості і використання. Ясен звичайний використовують як протизапальний, сечогінний, жовчогінний, послаблюючий, кровоспинний і глистогінний засіб. Настій з кори або листя (перевагу віддають настоєві з листя) дають усередину при ревматичних захворюваннях, особливо при ревматоїдному поліартриті, нирковокам'яній хворобі (часто в суміші з іншими лікарськими рослинами), хворобах печінки, жовтяниці, гарячці, спастичному коліті й маткових кровотечах. Використовують ясен і як зовнішній засіб: свіжий сік листків закапують у вухо при запаленні, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіжої кори прикладають до ран.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій (3 чайні ложки кори або листя настоюють 10—15 хвилин на двох склянках окропу, проціджують) по півсклянки 4 рази на день;
60 г суміші кори ясена звичайного, листя брусниці, трави материнки звичайної і шишок хмелю звичайного, взятих у співвідношенні 6:3:2:1, заливають 1 л окропу, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар п'ють по півсклянки 3 рази на день при нирковокам'яній хворобі, ускладненій пієлонефритом (курс лікування — 3—4 тижні).
Ясен звичайний належить до отруйних рослин. Користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.