Відмінності між версіями «Адже»
Каріна (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
Каріна (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20. | ||
| + | |||
[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=22&t=179 '''Словники'''] | [http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=22&t=179 '''Словники'''] | ||
| Рядок 21: | Рядок 22: | ||
'''адже''' | '''адже''' | ||
| − | + | БО спол. (указує на відношення причиновості, що пов'язують головне і підрядне речення, і вживається звичайно на початку підрядного речення, іноді після першого слова в підрядному реченні), ПОЗАЯК розм., ПОНЕЖЕ заст. канц.; АДЖЕ (ужив. на початку підрядного речення, що стоїть після головного); ТОМУ ЩО, ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО, ОСКІЛЬКИ, ЗАТИМ ЩО заст. (ужив. на початку підрядного речення). Я цілую, та дарма. Ми не рідні й не чужі, бо в любові цій нема пісні повної душі (В. Сосюра); Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Леся Українка); - У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, і в тебе буде, позаяк - голові ж робота велика (Григорій Тютюнник); - Діло велике вже почато, - мовив обережно цар, - повороту не буде, понеже на те воля і благословення Боже (Н. Рибак); Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотіла всіма подробицями завдавати хлопцеві зайвого болю, адже ж ішлося про дідуся... (О. Гончар); Він косоокий, тому що у матері красуні Юлі теж косі очі. Вона кореянка (О. Довженко); Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник); А більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов). | |
| − | БО спол. (указує на відношення причиновості, що пов'язують головне і підрядне речення, і вживається звичайно на початку підрядного речення, іноді після першого слова в підрядному реченні), ПОЗАЯК розм., ПОНЕЖЕ заст. канц.; АДЖЕ (ужив. на початку підрядного речення, що стоїть після головного); ТОМУ ЩО, ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО, ОСКІЛЬКИ, ЗАТИМ ЩО заст. (ужив. на початку підрядного речення). Я цілую, та дарма. Ми не рідні й не чужі, бо в любові цій нема пісні повної душі (В. Сосюра); Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Леся Українка); - У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, і в тебе буде, позаяк - голові ж робота велика (Григорій Тютюнник); - Діло велике вже почато, - мовив обережно цар, - повороту не буде, понеже на те воля і благословення Боже (Н. Рибак); Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотіла всіма подробицями завдавати хлопцеві зайвого болю, адже ж ішлося про дідуся... (О. Гончар); Він косоокий, тому що у матері красуні Юлі теж косі очі. Вона кореянка (О. Довженко); Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник); А більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов). | + | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 12:42, 1 грудня 2013
Адже́, Адже́ ж, нар. 1) Вѣдь. А оддаси душу? — пита чорт. — Тю, дурний!.. Адже як я дам тобі душу, то тоді мені не тільки грошей, а й нічого не треба. Рудч. Ск. ІІ. 21. Адже ти бачила! Шевч. 317. 2) Да, конечно. Чи ти підеш туди? — Адже ж!
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АДЖЕ 1, част.
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож. — Хіба мій батько панський був? Адже він — москаль! — каже, здивувавшись, Чіпка (Панас Мирний, II, 1954, 63); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (Павло Тичина, I, 1946, 195).
2. у сполуч. з ж, діал. Уживається як стверджувальна частка при відповідях; так, авжеж, звичайно. — Чи ти підеш туди? — Адже ж! (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20.
АДЖЕ 2, спол. Поєднує підрядне речення причини з головним; тому що, бо. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Леся Українка, V, 1956, 126).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20.
адже
БО спол. (указує на відношення причиновості, що пов'язують головне і підрядне речення, і вживається звичайно на початку підрядного речення, іноді після першого слова в підрядному реченні), ПОЗАЯК розм., ПОНЕЖЕ заст. канц.; АДЖЕ (ужив. на початку підрядного речення, що стоїть після головного); ТОМУ ЩО, ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО, ОСКІЛЬКИ, ЗАТИМ ЩО заст. (ужив. на початку підрядного речення). Я цілую, та дарма. Ми не рідні й не чужі, бо в любові цій нема пісні повної душі (В. Сосюра); Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Леся Українка); - У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, і в тебе буде, позаяк - голові ж робота велика (Григорій Тютюнник); - Діло велике вже почато, - мовив обережно цар, - повороту не буде, понеже на те воля і благословення Боже (Н. Рибак); Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотіла всіма подробицями завдавати хлопцеві зайвого болю, адже ж ішлося про дідуся... (О. Гончар); Він косоокий, тому що у матері красуні Юлі теж косі очі. Вона кореянка (О. Довженко); Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник); А більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов).
Ілюстрації
|
|
|
|
