Відмінності між версіями «Білуга»

Версія за 18:38, 30 листопада 2013

Білуга, -ги, ж. Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. Білужка. Ув. Білужище.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).

Літературне слововживання

Білуга. Риба родини осетрових.

Білуга

Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.

Ареал в минулому і сьогоденні

Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані. Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.

Розміри

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг. ===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

Дозрівання і розмноження

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).

Харчування

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.

Штучне розведення і гібридизація білуги

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.

Рев білуги

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

1.Решетніков Ю. С., Котляр А. Н., Расс Т. С., Шатуновський М. І. Пятіязичний словник назв тварин. Риби. Латинський, російська, англійська, німецька, французька. / За загальною редакцією акад. В. Є. Соколова. - М .: Рос. яз., 1989. - С. 53. - 12500 екз. - ISBN 5-200-00237-0

2.Рибопод'емнікі і осетровий рибзавод на Волзької ГЕС - blog.rushydro.ru /? p = 198

3.↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Л. С. Берг. Риби прісних вод СРСР і суміжних країн. 4-е изд. Ч. 1. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР, 1948. - 466 с. (Визначники по фауні СРСР, вип. 27).

4.Zerunian S. Condannati all'estinzione? Biodiversit, biologia, minacce e strategie di conservazione dei Pesci d'acqua dolce indigeni in Italia, Edagricole 2002.

5.↑ 1 2 Кожин Н. І. Загін Осетрообразние (Acipenseriformes) / / Життя тварин. Т. 4, ч. 1. 1971. С. 101-109.

6.Бабушкін Н. Я. Плодючість каспійської білуги / / Зоол. журн. 1947. Т. 26, вип. 4. С. 339-344.

7.Подорожі Григорія Силича Кареліна по Каспійському морю / / Зап. Російського географічного товариства. 1883. Т. 10. С. 421.

8.Культура письмової мови. РОСІЙСКA МОВА - реве білугою - www.gramma.ru/RUS/?id=14.5

9.Хребетні тварини Росії: Білуга, Білуха, Білий кит - www.sevin.ru/vertebrates/index.html?Mammals/299.html

10.Білуга

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]