Відмінності між версіями «Щедрість»
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
СКУПИЙ | СКУПИЙ | ||
1. Який охоче ділиться з іншими своїми достатками, добром, якийне шкодує витрачати що-н. для добра іншим. Який не любить і не хоче ділитися своїмидостатками, добром з іншими, жадібний. | 1. Який охоче ділиться з іншими своїми достатками, добром, якийне шкодує витрачати що-н. для добра іншим. Який не любить і не хоче ділитися своїмидостатками, добром з іншими, жадібний. | ||
| − | ◘ Щедрий, а, е | + | ◘ Щедрий, а, е скупий, а, е господар, дитина, жінка, людина, хлопець, чоловік. Бути, виростати, зробитися,стати щедрим скупим. Вдавано, вельми, винятково, досить, дуже, надзвичайно, надмірно, на подив, особливо щедрий, скупий. |
| − | 2. У перен. знач.: Значний за розмірами, за силою вияву, багатий. Малий за розмірами, за силою вияву, убогий. | + | У знач. ім.: Щедрий, а - той, хто не шкодує витрачати що-небудь скупий, а - той, що надміру жадібний, ощадливий. |
| − | ◘ Щедрий, а, е | + | 2. У перен. знач.: Значний за розмірами, за силою вияву, багатий. Малий за розмірами, за силою вияву, убогий. |
| − | 3. Багатий запасами чого-н. Який малий на запаси чого-н., убогий | + | ◘ Щедрий, а, е скупий, а, е подарунок, придане. Бути щедрої душі людиною ~ бути скупим на почуття. Бути,вирости щедрим ~ скупим на що-н. |
| + | 3. Багатий запасами чого-н. Який малий на запаси чого-н., убогий. | ||
◘ Щедрий, а, е ~ скупий, а, е ґрунт, земля, літо, осінь, природа, сонце; щедрі ~ скупі надра, опади. Бутищедрим ~ скупим на що-н. (на вугілля, на нафту). Дуже щедрий ~ скупий на що-н. | ◘ Щедрий, а, е ~ скупий, а, е ґрунт, земля, літо, осінь, природа, сонце; щедрі ~ скупі надра, опади. Бутищедрим ~ скупим на що-н. (на вугілля, на нафту). Дуже щедрий ~ скупий на що-н. | ||
Скупий складає, а щедрий споживає (Народне прислів'я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі, і скупі, івеселі, і сумні, і мовчазні, і говіркі (М. Стельмах). | Скупий складає, а щедрий споживає (Народне прислів'я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі, і скупі, івеселі, і сумні, і мовчазні, і говіркі (М. Стельмах). | ||
Версія за 01:01, 30 листопада 2013
Щедрість, -рости, ж. Щедрость. Желех.
Зміст
Сучасні словники
- щедрість – іменник жіночого роду
відмінок однина множина називний ще́дрість родовий ще́дрості давальний ще́дрості знахідний ще́дрість орудний ще́дрістю місцевий на/у ще́дрості кличний ще́дросте*
- Синоніми до слова „ще́дрість“:
БАГА́ТСТВО (велика кількість, різноманітність чого-небудь);
ЩЕ́ДРІСТЬ підсил., ЩЕДРО́ТА підсил., ЩЕДРО́ТИ мн., підсил.(звичайно про землю, природу та її явища);
ПИ́ШНІСТЬ, ПИШНО́ТА (звичайно про розмаїтість барв, забарвлення). Сонце зайдеза хмару, і з усієї пишноти літнього дня, з усього багатства світла і кольорів лишиться лише стільки, щоб золотимсяєвом обілляти крайчики важких хмар (І. Франко); У сотах пахне дивне поле, І щедрість лісу, й сила трав (М. Стельмах); Ні,ні, судьба не обділила, Мене нічим не обійшла. Ані щедротою здоров'я, Ні тою першою любов'ю, Що не зустріну в інший час(А. Малишко); Безкраї степи дихали на них пишністю півдня, ароматом нових далеких походів (О. Гончар).
ЩЕ́ДРІСТЬ (властивість когось охоче ділитися своїм майном, коштами тощо),
ЩЕДРО́ТА. Пани.. давали в таборі бучнібенкети й силкувались показати свою щедрість та пиху (І. Нечуй-Левицький); Гості привезли тоді чимало Подарунків, якщедроти вияв (О. Ющенко).
- Антоніми до слова „ще́дрість“:
ЩЕДРИЙ СКУПИЙ
1. Який охоче ділиться з іншими своїми достатками, добром, якийне шкодує витрачати що-н. для добра іншим. Який не любить і не хоче ділитися своїмидостатками, добром з іншими, жадібний. ◘ Щедрий, а, е скупий, а, е господар, дитина, жінка, людина, хлопець, чоловік. Бути, виростати, зробитися,стати щедрим скупим. Вдавано, вельми, винятково, досить, дуже, надзвичайно, надмірно, на подив, особливо щедрий, скупий.
У знач. ім.: Щедрий, а - той, хто не шкодує витрачати що-небудь скупий, а - той, що надміру жадібний, ощадливий.
2. У перен. знач.: Значний за розмірами, за силою вияву, багатий. Малий за розмірами, за силою вияву, убогий. ◘ Щедрий, а, е скупий, а, е подарунок, придане. Бути щедрої душі людиною ~ бути скупим на почуття. Бути,вирости щедрим ~ скупим на що-н. 3. Багатий запасами чого-н. Який малий на запаси чого-н., убогий. ◘ Щедрий, а, е ~ скупий, а, е ґрунт, земля, літо, осінь, природа, сонце; щедрі ~ скупі надра, опади. Бутищедрим ~ скупим на що-н. (на вугілля, на нафту). Дуже щедрий ~ скупий на що-н.
Скупий складає, а щедрий споживає (Народне прислів'я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі, і скупі, івеселі, і сумні, і мовчазні, і говіркі (М. Стельмах). Щедрість //щедрота ~скупість, щедро ~скупо Пор. ще: ОЩАДЛИВИЙ ~ МАРНОТРАТНИЙ
Щедрість Щедрість, -рости, ж. Щедрость. Желех.
Щедрість щедрість — рості, ж. 1) Властивість за знач. щедрий 1). 2) Якість за знач. щедрий
Щедрість Ще́дрість (щедрота) — моральна якість та чеснота, середина між марнотратством та скупістю.Щедрість протистоїть зажерливості. Щедрість та великодушність є ґрунтом, що на ньому базується Божа любов. За щедрість, безкорисливість і добродійність, виявлені людиною до ближнього, Господь "віддасть йому за благодіяння його" (Прип. 17:19).
Щедрість ЩЕДРІСТЬ, рості, жін. 1. Властивість за значенням щедрий 1. [Демко:] О, ти щедрий! Тільки що через твою щедрість не то що зайвої мірки хліба, а й кожушини на нашій спині скоро не зостанеться... (Марко Кропивницький, II, 1958, 196); Кирило Сидоренко замислився. У щедрість далекосхідного племінника він не повірив ні на мить (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 190); Як людина і митець В. Симоненко вирізнявся своєю винятково багатою душевною щедрістю і добротою, постійною готовністю ділитися з людьми всім (Вітчизна, 3, 1967, 157). 2. Якість за знач. щедрий 3. Земле-землице, ..ми в пожадливості своїй хочемо узяти від тебе побільше, забуваючи, що при всій щедрості настане колись край твоїм багатствам (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 28); Вечір був прекрасної прозорості й липневої щедрості, у червні лили плідні дощі (Юрій Яновський, I, 1954, 271); Про метричне й ритмічне багатство творів Малишка, ..про щедрість його мови, про різноманітність його жанрів.. можна б написати цілий дослід (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 235).
Ілюстрації
|
|
|
|
