Відмінності між версіями «Гаддя»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
'''Гаддя, -дя, '''''соб. '''''= Гади. '''''Гадє підь землю ховає сі на зіму. ''ЕЗ. V. во. | '''Гаддя, -дя, '''''соб. '''''= Гади. '''''Гадє підь землю ховає сі на зіму. ''ЕЗ. V. во. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | ГАДДЯ, я, сер. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 179); Кам'янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки.., різне гаддя (Юрій Яновський, I, 1958, 509); * Образно. А вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (Олесь Гончар, Новели, 1954, 112); — Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути... Гаддя ви сорокате! (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 375). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Рядок 19: | Рядок 23: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | |||
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
− | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | |
− | + |
Поточна версія на 22:29, 29 листопада 2013
Зміст
Словник Грінченка
Гаддя, -дя, соб. = Гади. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. во.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГАДДЯ, я, сер. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 179); Кам'янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки.., різне гаддя (Юрій Яновський, I, 1958, 509); * Образно. А вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (Олесь Гончар, Новели, 1954, 112); — Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути... Гаддя ви сорокате! (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 375).