Відмінності між версіями «Манівець»

Версія за 11:38, 29 листопада 2013

Маніве́ць, -вця́, м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Г. Барв. 198. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Чуб. V. 286. Бери, сестро, сріблозлото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили. Чуб. V. 912.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови

Манівці, ів, мн. (одн. манівець, вця, чол.). Кружний, обхідний шлях. Хто ходить на манівці, той падає в рівці (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 275); — Чого це ти, Лукино, вертаєшся додому манівцем? — спитався Улас (Нечуй-Левицький, III, 1956, 341); Їздовий шукав манівців, звертав з засніжених просік і петляв поміж сосон та берез (Іван Ле, Мої листи, 1945, 69);

Образно. Щиро людські чуття, які, може, і були в його душі, давно розгубилися по манівцях життя (Іван Франко, III, 1950, 442). Говорити манівцями — говорити натяками, непрямо. Він почав говорити. Зразу манівцями.., а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень (Ольга Кобилянська, І, 1956, 82);

Збивати (збити, зводити, звести, заводити, завести і т. ін.) на манівці: а) (кого) спрямовувати когось на неправильні вчинки; б) (що) неправильно спрямовувати розвиток чого-небудь. Сам він не раз.. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (Іван Франко, IV, 1950, 432); Ігнорування національних особливостей обов'язково веде на манівці безрідного космополітизму (Літературна газета, 10.X 1961,

Збиватися (збитися, сходити, зійти і т. ін.) на манівці — поводитися, діяти неправильно. Потроху Батурін почав усвідомлювати, що він справді збився на манівці. Треба жити якось інакше (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 111);

Іти (блудити і т. ін.) манівцями (манівцем) — робити щось неправильно. Нам треба уважно ставитися до молодого літератора, .. щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 17).

Фразеологічний словник україниської мови

без манівці́в, зі сл. сказа́ти, спита́ти і т. ін. Не вдаючись до натяків; прямо. — Ти помітив, що Юрія Олександровича не було в нас уже місяць? — сухо і без манівців спитала Марія Миколаївна (В. Підмогильний); Підняти руку на старшого — це смертний гріх! — промовив Кошиць прямо, без манівців (Василь Шевчук).

блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Гончар); Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко). блука́ти на задві́рках. — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

зво́дити (збива́ти) / звести́ (зби́ти) на манівці́. 1. кого. Викликати замішання; бентежити. Безсоння і розпачливі думки гнітили його і збивали на манівці (Н. Рибак). 2. що. Навмисне заплутувати щось, дезорієнтуючи кого-, що-небудь. Сам він не раз .. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (І. Франко); — З’ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко).

ходи́ти манівця́ми. Поводити себе, діяти неправильно, не так як треба; збочувати. — Зараз ви (десятикласники) стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (І. Цюпа).

Ілюстрації