Відмінності між версіями «Розумаха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Джерела та література)
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
<big>РОЗУМАКА, РОЗУМАХА</big>, и, ч. і ж.-, розм. Розумна людина. Лаврін.. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (Донч., III, 1956, 86); // ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших. Та од них, розумак, і вуха затулили, од лиха. Це ж видко, куди наверта — на різанину. Не слухати таких! (Головко, II, 1957, 220); — Розтолкуй мені, як ти такий розумака, чого ходив по цій дорозі тисячу раз і ніколи не збивався, а в цю ніч збився? (Тют., Вир, 1964, 18);  Один  ти — розумаха. <br>
 +
<big>РОЗУМЕЦЬ</big>, мця, ч. Зменш.-пестл. до розум 1, 2. Невеликий розумець [у вівці], — звичайно німина,— а все-таки такий, як бог йому дав (Фр., IV, 1950, 25); А та вже перелякалася. Що й був розумець — вискочив (Хотк., І, 1966, 78); // ірон. Те саме, що розумака. Бач, який найшовся розумець (Сл. Гр.); Старий знову чогось не помирився із сином.. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не мав в голові олії (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, .180) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.:  Вид-во "Наукова думка",  1997. – 927 с. [1]С. 841)
 +
 
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Umnik_1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Umnik_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Umnik_3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
 
|}
==Медіа==
 
 
==Див. також==
 
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.:  Вид-во "Наукова думка",  1997. – 927 с. [1]
  
==Зовнішні посилання==
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+

Поточна версія на 11:00, 29 листопада 2013

Розумаха, -хи, об. Умный человѣкъ, мудрець.

Сучасні словники

РОЗУМАКА, РОЗУМАХА, и, ч. і ж.-, розм. Розумна людина. Лаврін.. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (Донч., III, 1956, 86); // ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших. Та од них, розумак, і вуха затулили, од лиха. Це ж видко, куди наверта — на різанину. Не слухати таких! (Головко, II, 1957, 220); — Розтолкуй мені, як ти такий розумака, чого ходив по цій дорозі тисячу раз і ніколи не збивався, а в цю ніч збився? (Тют., Вир, 1964, 18); Один ти — розумаха.
РОЗУМЕЦЬ, мця, ч. Зменш.-пестл. до розум 1, 2. Невеликий розумець [у вівці], — звичайно німина,— а все-таки такий, як бог йому дав (Фр., IV, 1950, 25); А та вже перелякалася. Що й був розумець — вискочив (Хотк., І, 1966, 78); // ірон. Те саме, що розумака. Бач, який найшовся розумець (Сл. Гр.); Старий знову чогось не помирився із сином.. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не мав в голові олії (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, .180) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 841)

Ілюстрації

Umnik 1.jpg Umnik 2.jpg Umnik 3.jpg

Джерела та література

  1. Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]