Відмінності між версіями «Рукодільниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця1.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця1.png|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодія5. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодія5.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця3.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 10:57, 29 листопада 2013
Рукодільниця, -ці, ж. = Рукодійниця. Котл. НП. 349.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РУКОДІЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається ру¬коділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1- а дівчина:] Виходить, ви і руко¬дільниця? (Крон., III, 1959, 233); // заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця. [Ви¬борний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця СКотл., II, 1953, 10).(Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
- Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
