Відмінності між версіями «Міщанин»

Версія за 09:21, 29 листопада 2013

Міщанин, -на, м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови

МІЩАНИН, а, чол.

1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Нечуй-Левицький, I, 1956, 172); Чути пісню було.. і в хатах заможніших міщан та ремісництва (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 115).

2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина (Комуніст України, 6, 1960, 57).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Міщанин -а, ч.

1) У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства.

2) перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.

Словник синонімів

Міщанин - мешканець міста, зазв. дрібний крамар, ремісник, нижчий службовець і ін.), обиватель, міщух, філістер; бюрґер (у Німеччині та деяких інших країнах Західної Європи).