Відмінності між версіями «Оковита»
(→УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показані 9 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. - з дистиляту сирцю (напр., зернових - старка), облагородженого кількарічним витримуванням; надмірне вживання призводить до алкоголізму. | алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. - з дистиляту сирцю (напр., зернових - старка), облагородженого кількарічним витримуванням; надмірне вживання призводить до алкоголізму. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/okovyta Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | ОКОВИТА, тої, рідко ти, жін., заст. Міцна горілка високого гатунку. Лляного полотна тридцять локтів узяла [козачка]; До шинкарки тягла, Три кварти не простої горілки — оковити узяла (Українські народні думи.., 1955, 21); Отож стали [коло корчми], Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Олексій Іванович наливає по чарці собі, панотцеві й кумові доброї оковитої (Панас Мирний, IV, 1955, 226); | ||
| + | // жарт. Те саме, що горілка. Я випив не солодкого вина, а повнісіньку чарку тієї оковитої, що зветься «старкою» і має аж 43 градуси! (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 91). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водка1.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водка2.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водка3.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водка4.jpeg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|9gfenqQx1fo}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0 Горілка] | ||
| + | |||
| + | [http://www.pisni.org.ua/printsongs/639491.html Українські пісні. Оковита] | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| − | == | + | ===[http://tyzhden.ua/Publication/7428 Історія викикнення]=== |
| + | Визначити напевно якусь країну як батьківщину цього культового напою навряд чи вдасться навіть найдопитливішим дослідникам старожитностей. Відправною точкою її пошуку є поява технології дистиляції, кінцевим продуктом якої був спирт. Першовідкривачами цього ноу-хау були арабські алхіміки та лікарі ХІ століття, які отримали шляхом перегонки етанол, більш відомий нам зараз як етиловий спирт (C2H5OH). У середньовічній Європі, яка від епохи хрестових походів мала сталі культурні контакти з арабським Сходом, вперше перегонку виноградного сусла та інших цукристих бродильних рідин здійснив італійський чернець-алхімік Валентіус. Скуштувавши рідину (типовий для тих часів прийом ученого-природничника – усе випробовувати на собі), Валентіус був спершу спантеличений, а згодом здивований її властивостями, які він оголосив чудодійними й здатними «зробити старого молодим, втомленого бадьорим, а сумного веселим». Європейські колеги Валентіуса вдосконалили винайдений тими самими арабами перегінний куб для перетворення виноградного сусла на спирт. Отримуваний у результаті перегонки еліксир вважали внутрішньою силою, концентратом, «духом» вина, який мовою тодішньої науки – латиною – почали називати spiritus vini. Від цього терміна походить і його нинішній відповідник – спирт. | ||
| − | == | + | ===[http://info-library.com/content/87_Viniknennya_i_rozvitok_ykrainskogo_kozactva.html Українське козацтво]=== |
| + | Самі про себе запорожці говорили: «У нас в Січі норов — хто «Отче наш» знає, той вранці встав, умиється та й чарки шукає». Як і більшість українців, козаки мали почуття гумору і навіть коли пиячили, завжди жартували. Горілку найчастіше називали оковитою (від лат. aqua vitae — «вода життя») і зверталися до неї, як до живої істоти, перш ніж випити: «Хто ти?» — «Оковита!» «А з чого ти?» — «Із жита!» «Звідкіля ти?» — «Із неба!» «А куди ти?» — «Куди треба!» «А білет у тебе є?» — «Ні, нема!» «Так отут же тобі і тюрма!». Як правило, козаки дозволяли собі випити чарку під час обіду, що не так шкодило здоров´ю. | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
Поточна версія на 09:14, 29 листопада 2013
Окови́та, -тої, ж. Оковита горілка. Лучшій сортъ водки (Aqua vitae). ЗОЮР. І. 202. Благослови мені, батьку, оковитої напиться. Макс. Меду да оковитої горілки попивати. Мет.
Зміст
Сучасні словники
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. - з дистиляту сирцю (напр., зернових - старка), облагородженого кількарічним витримуванням; надмірне вживання призводить до алкоголізму.
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОКОВИТА, тої, рідко ти, жін., заст. Міцна горілка високого гатунку. Лляного полотна тридцять локтів узяла [козачка]; До шинкарки тягла, Три кварти не простої горілки — оковити узяла (Українські народні думи.., 1955, 21); Отож стали [коло корчми], Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Олексій Іванович наливає по чарці собі, панотцеві й кумові доброї оковитої (Панас Мирний, IV, 1955, 226); // жарт. Те саме, що горілка. Я випив не солодкого вина, а повнісіньку чарку тієї оковитої, що зветься «старкою» і має аж 43 градуси! (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 91).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Цікаві факти
Історія викикнення
Визначити напевно якусь країну як батьківщину цього культового напою навряд чи вдасться навіть найдопитливішим дослідникам старожитностей. Відправною точкою її пошуку є поява технології дистиляції, кінцевим продуктом якої був спирт. Першовідкривачами цього ноу-хау були арабські алхіміки та лікарі ХІ століття, які отримали шляхом перегонки етанол, більш відомий нам зараз як етиловий спирт (C2H5OH). У середньовічній Європі, яка від епохи хрестових походів мала сталі культурні контакти з арабським Сходом, вперше перегонку виноградного сусла та інших цукристих бродильних рідин здійснив італійський чернець-алхімік Валентіус. Скуштувавши рідину (типовий для тих часів прийом ученого-природничника – усе випробовувати на собі), Валентіус був спершу спантеличений, а згодом здивований її властивостями, які він оголосив чудодійними й здатними «зробити старого молодим, втомленого бадьорим, а сумного веселим». Європейські колеги Валентіуса вдосконалили винайдений тими самими арабами перегінний куб для перетворення виноградного сусла на спирт. Отримуваний у результаті перегонки еліксир вважали внутрішньою силою, концентратом, «духом» вина, який мовою тодішньої науки – латиною – почали називати spiritus vini. Від цього терміна походить і його нинішній відповідник – спирт.
Українське козацтво
Самі про себе запорожці говорили: «У нас в Січі норов — хто «Отче наш» знає, той вранці встав, умиється та й чарки шукає». Як і більшість українців, козаки мали почуття гумору і навіть коли пиячили, завжди жартували. Горілку найчастіше називали оковитою (від лат. aqua vitae — «вода життя») і зверталися до неї, як до живої істоти, перш ніж випити: «Хто ти?» — «Оковита!» «А з чого ти?» — «Із жита!» «Звідкіля ти?» — «Із неба!» «А куди ти?» — «Куди треба!» «А білет у тебе є?» — «Ні, нема!» «Так отут же тобі і тюрма!». Як правило, козаки дозволяли собі випити чарку під час обіду, що не так шкодило здоров´ю.
