Відмінності між версіями «Огневиця»
(→Ілюстрації) |
(→Зовнішні посилання) |
||
(не показані 8 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
===[http://slovopedia.org.ua/35/53406/134807.html Орфографічний словник української мови]=== | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53406/134807.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
− | |||
іменник жіночого роду | іменник жіночого роду | ||
гарячка; блискавка | гарячка; блискавка | ||
− | розм. | + | розм. |
+ | |||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/voghnevycja Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | |||
+ | ВОГНЕВИЦЯ, і, жін. | ||
+ | |||
+ | 1. заст. Гарячка. Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 162); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 424). | ||
+ | |||
+ | 2. діал. Блискавка. * Образно. Їдучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи (Олесь Гончар, I, 1954, 288). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Рядок 15: | Рядок 22: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гарячка289558.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гарячка289558.jpeg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мама і дитина2437jpeg.jpeg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Температура4970574.jpeg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Блискавка846493.jpeg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|v-tC8hN4IZw}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | [http://uastudent.com/vydy-garjachky/ Види гарячки] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | [http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2013_Respirat_2/41-43.pdf Загадки медицини: гарячка неясного генезу в практиці лікаря] | ||
− | == | + | ==Цікаві факти== |
+ | �Уже в далеку давнину підвищення температури тіла людини вважалося ознакою хвороби. І в даний час термометрія є найбільше широко | ||
+ | розповсюдженим діагностичним прийомом; при цьому 370С вважається як би температурною границею між здоров’ям і хворобою. Температура тіла, безумовно, не може служити в цьому розумінні універсальним критерієм,однак не залежне від зовнішньої температури “саморозігрівання” організму супроводжує багато різноманітних за походженням хвороб, маючи при цьому у своїй основі єдиний патофізіологічний механізм. Здатність реагувати на вплив визначених, так званих пірог енних, подразників температурною | ||
+ | реакцією в процесі еволюції сформувалася пізно і властива лише вищим теплокровним тваринам і людині. Таке саморозігрівання організму в старину одержало назву “гарячка” (лат.- febris, грецьк..- pyrexia). | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] |
Поточна версія на 10:39, 28 листопада 2013
Огневиця, -ці, ж. Медиц. горячка.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
іменник жіночого роду гарячка; блискавка розм.
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВОГНЕВИЦЯ, і, жін.
1. заст. Гарячка. Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 162); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 424).
2. діал. Блискавка. * Образно. Їдучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи (Олесь Гончар, I, 1954, 288).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Загадки медицини: гарячка неясного генезу в практиці лікаря
Цікаві факти
�Уже в далеку давнину підвищення температури тіла людини вважалося ознакою хвороби. І в даний час термометрія є найбільше широко розповсюдженим діагностичним прийомом; при цьому 370С вважається як би температурною границею між здоров’ям і хворобою. Температура тіла, безумовно, не може служити в цьому розумінні універсальним критерієм,однак не залежне від зовнішньої температури “саморозігрівання” організму супроводжує багато різноманітних за походженням хвороб, маючи при цьому у своїй основі єдиний патофізіологічний механізм. Здатність реагувати на вплив визначених, так званих пірог енних, подразників температурною реакцією в процесі еволюції сформувалася пізно і властива лише вищим теплокровним тваринам і людині. Таке саморозігрівання організму в старину одержало назву “гарячка” (лат.- febris, грецьк..- pyrexia).