Відмінності між версіями «Нудитися»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ну]] | [[Категорія:Ну]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | 1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля... (Павло Грабовський, I, 1959, 329); Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); Мелашка вже нудилась за Бісвцями, за батьком, за своєю доброю матір'ю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Яшко довго нудився на самоті (Андрій Головко, I, 1957, 129); * Образно. Небо нудилося. Хмари затягли обрій, наповзали, налягали на землю (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 149). | |
| + | Нудитися світом — те саме, що Нудити світом (див. нудити). Хоть він за нею і журився І світом цілий день нудився; Та ба! бач треба покидать (Іван Котляревський, I, 1952, 82); То лаяв [Халявський] усякого, хто тільки на думку йому приходив, то світом нудився, і з журби аж захляв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Чіпка собі нудиться світом, коли немає нікого з товариства (Панас Мирний, II, 1954, 294). | ||
| + | |||
| + | 2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.). — От кобець — менший вас, а їсти як захоче: Летить — і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився (Євген Гребінка, I, 1957, 46). | ||
| + | ==Українсько-російський словник== | ||
| + | Нудитися | ||
| + | скучать, тосковать; (быть в мрачном настроении) хандрить; (мучиться) томиться, изнывать | ||
| + | ==Орфоепічний словник української мови== | ||
| + | Нудитися | ||
| + | [ну/диетиес'а і нуди/тиес'а] | ||
| + | ну/джу/с'а, ну/диес':а, ну/диец':а, ну/д'ац':а; нак. нуди/с'а, нуд'і/ц':а і ну/дз'с'а, ну/д'теис'а | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 10:18, 28 листопада 2013
Ну́ди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Тосковать, скучать; томиться. Ой не пряди, моя мила, не нудися: прийде весна, святе літо, приберися. Нп. Він з голоду ніколи не нудився. Греб. 364.
Зміст
Сучасні словники
1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля... (Павло Грабовський, I, 1959, 329); Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); Мелашка вже нудилась за Бісвцями, за батьком, за своєю доброю матір'ю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Яшко довго нудився на самоті (Андрій Головко, I, 1957, 129); * Образно. Небо нудилося. Хмари затягли обрій, наповзали, налягали на землю (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 149).
Нудитися світом — те саме, що Нудити світом (див. нудити). Хоть він за нею і журився І світом цілий день нудився; Та ба! бач треба покидать (Іван Котляревський, I, 1952, 82); То лаяв [Халявський] усякого, хто тільки на думку йому приходив, то світом нудився, і з журби аж захляв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Чіпка собі нудиться світом, коли немає нікого з товариства (Панас Мирний, II, 1954, 294).
2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.). — От кобець — менший вас, а їсти як захоче: Летить — і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився (Євген Гребінка, I, 1957, 46).
Українсько-російський словник
Нудитися
скучать, тосковать; (быть в мрачном настроении) хандрить; (мучиться) томиться, изнывать
Орфоепічний словник української мови
Нудитися
[ну/диетиес'а і нуди/тиес'а] ну/джу/с'а, ну/диес':а, ну/диец':а, ну/д'ац':а; нак. нуди/с'а, нуд'і/ц':а і ну/дз'с'а, ну/д'теис'а
Ілюстрації
|
|
|
|
