Відмінності між версіями «Нахаба»
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
*http://hohlopedia.org.ua | *http://hohlopedia.org.ua | ||
| − | [[Категорія: | + | |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
Поточна версія на 17:56, 27 листопада 2013
Нахаба, -би, ж. - негаразди, наглість
Зміст
«Словарь української мови»
1) Бѣда, напасть. От, відкіля ся нахаба на мене! 2) Нахальство.
Сучасні словники
Нахаба
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Нахаба
(той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), зухвалець, нахабник; хам, хамло, хамлюга, хамула (той, хто поводиться безцеремонно, із викликом, грубо)
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Нахаба, и, ж., розм. Нещастя, біда, напасть.
Частенько [люди] дурощі снують, А доснуються до на¬хаби, — Тоді вже лихо тчуть (Гл., Вибр., 1951, 124);
— Чи вони [лікарі] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових родючих кущах [винограду] добачати слабість?.. Це якась нахаба, ні що інше… (Коцюб., І, 1955, 212).
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 530
- Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
- Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
- Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
Ілюстрації
|
