Відмінності між версіями «Ґлямати»

Версія за 18:26, 26 листопада 2013

Ґлямати, -маю, -єш, гл. Съ трудомъ ѣсть. Василь заклався з Гарасимом, шо ззість 15 булок.... Ззіз шось три, взяв четверту та так ґлямає, шо неначе вмірати збірається. Брацл. у.

ЛАМАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Тарас Шевченко, I, 1951, 153); Надвечір скресає річка й ламає кригу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 259); Раніше, ніж починати снідання, старійшина ламав хліб, брав частку від страв і кидав це у вогнище, бо, як вірили, під ним жили душі пращурів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 10); // Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь певним знаряддям. І світа божого не бачать, не знають, Під землею камень [камінь] ламають (Тарас Шевченко, I, 1951, 285); Життя — важкий подвиг.. Працюй до знемоги незмінним борцем, Конай та одужуй, покою не май, Шляхи вік прокладуй та гори ламай (Павло Грабовський, I, 1959, 314); // Відокремлювати листя або плоди від стовбура. Вони страхались, щоб часом хто не вгледів, як вони ламали чужу калину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173); Вони різали соняшник, ламали кукурудзу, орали на зяб (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 46).

Ламати руки (пальці) — про жест, який є виявом сильного горя, страждання, хвилювання і т. ін. [Козак:] Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай, Мене з війни із славою К собі дожидай! (Марко Кропивницький, V, 1959, 274); Ламаю пальці я з тонким нервовим хрустом, ходжу з кутка в куток у тиші голубій (Володимир Сосюра, II, 1958, 122).

2. перех. Робити непридатним; руйнувати, псувати ударами. Він бив машину що було сили, помагав правою лівій руці, крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91); — А навіщо вам вибої? — А щоб колеса ламати! (Остап Вишня, I, 1956, 370); // Робити вільним вхід, прохід, доступ куди-небудь у щось, руйнуючи перепону. — Не пускають нас, — ламай двері, бий вікна. Усе трощи (Панас Мирний, IV, 1955, 185); [Будівничий:] Ламайте, хлопці, стіну, щоб видніше. (Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає. Одкривається вид на шкляну гору) (Леся Українка, II, 1951, 204); // Різкими рухами розділяти на частини, порушувати єдність чого-небудь; розривати. Земле, моя всеплодющая мати,.. Сили рукам дай, щоб пута ламати (Іван Франко, X, 1954, 12); // військ. Руйнуючи, псуючи, переборювати опір (звичайно про наступ на ворога). [Благонравов:] Командуючий армією Огнєв залишає заслон, а сам з наданою йому групою кінноти Колоса ламає ворожу оборону (Олександр Корнійчук, II, 1955, 20).

3. перех., перен. Рішуче відкидати що-небудь традиційне, усталене; руйнувати, знищувати ..бути революціонером — значить ламати все шкідливе, віджиле найрішучіше, найнещадніше (Ленін, 25, 1951, 300); В труді ми йдем од бою і до бою, тьму перешкод ламаєм недарма (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 293); // Рішуче міняти (характер, звички). Нашу славну п'ятирічку закінчити щоб раніш, треба нам ламати звичку, почувати молодіш (Павло Тичина, II, 1957, 211); Лише один довгобровий Яків Данько.. не захотів ламати свого баришницького норову (Михайло Стельмах, II, 1962, 11); // Руйнувати, змінювати на гірше (життя, кар'єру і т. ін.). Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 106); // Порушувати щось, не дотримуватися чого-небудь. [Корж:] У нас єсть закон дідівський — не ми його поставляли, не нам і ламать його (Степан Васильченко, III, 1960, 56); — Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину. Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 494).

4. перех., перен. Умовляти кого-небудь діяти певним чином. Старости робили своє діло: вони умовляли, уговорювали, підводили, підбивали, ламали стару Сикліту [Секлету] Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36).

5. перех., перен. Порушувати звичайний вигляд, звичайні контури. Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала (Іван Франко, II, 1950, 321); Повні, червоні уста [дівчини] щоразу ламала вибачлива усмішка (Натан Рибак, Час, 1960, 39).

6. перех. і неперех., перен. Викликати хворобливе відчуття ломоти. Ніч бійців не приборкала сном, Хоч і втома важуча ламала (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 135); // безос., що або кому, в чому. Ох-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 91); Вечірні випари пронизували косарів, ламало в суглобах... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 201). ♦ Голову ламати див. голова; Ламати комедію — те саме, що Грати комедію (див. грати 2). До столу вихилясом вийшов Тихін Фіялко. Він щулився у своїй перешитій з солдатської шинелі кацавейці і від хвилювання трохи збивався: — Комедію ти ламаєш, Трохиме (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 91); Ламати лід див. лід; Ламати списи: а) (заст.) змагатися в киданні списів на рицарських турнірах; б) (за що, навколо чого) пристрасно боротися за кого-, що-небудь, відстоювати щось. Перше, ніж податись у Шаплик, Сагайдак пішов подивитись на колоди. Може, вони й не варті того, щоб за них ламати списи (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 291); Почали виступати по одному. Головним чином ламали списи навколо конкретних кандидатур (Іван Микитенко, II, 1957, 526); Ламати хребта — важко працювати, надриватися на роботі. — Послала до нього [куркуля] сина. Ламав там хребта, аж поки почалась колективізація (Олесь Гончар, І, 1954, 473); Ламати ціну за що — оцінювати що-небудь надто дорого, набагато вище його вартості. Зараз він.. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну за пустякову роботу (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 112); Ламати шапку (бриль) перед ким — улесливо, догідливо кланятися, вітаючи кого-небудь (звичайно знявши головний убір). Всяк бриль лама перед старим [владикою] (Павло Грабовський, I, 1959, 249); Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк (Володимир Бабляк, Впшн. сад, 1960, 144); Ламати язик чим — про вимову важких, незрозумілих слів. Нащо б, здавалося, тріпати мозок, ламати язик такою маловідомою в світі мовою? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 34).

[Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 441.]