Відмінності між версіями «Цнота»
(Створена сторінка: '''Цнота, -ти, '''''ж. ''1) Добродѣтель. ''Цнота й покора не має місця у панського двора. ''Ном. № 131...) |
Pi212 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Цнота, -ти, '''''ж. ''1) Добродѣтель. ''Цнота й покора не має місця у панського двора. ''Ном. № 1313. ''Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. ''Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. ''Довідався о ладності і о її цноті. ''Чуб. V. 426. ''Хоть я сирота, є у мене цнота. ''Гол. ІІІ. 321. Ум. '''Цно́тонька. '''Гол. IV. 321. | '''Цнота, -ти, '''''ж. ''1) Добродѣтель. ''Цнота й покора не має місця у панського двора. ''Ном. № 1313. ''Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. ''Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. ''Довідався о ладності і о її цноті. ''Чуб. V. 426. ''Хоть я сирота, є у мене цнота. ''Гол. ІІІ. 321. Ум. '''Цно́тонька. '''Гол. IV. 321. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''ЦНОТА''', цноти, іменник жін. роду. | ||
| + | |||
| + | 1. Доброчесність, чеснота. Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис, 1864, № 1313); [Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Леся Українка, III, 1952, 80); Ми вирішили берегти чистоту нашого життя і не блазнитися. Ми гадали, що цнота і моральна чистота — необхідні супутники справжнього служіння мистецтву (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 115). | ||
| + | |||
| + | 2. Невинність, непорочність. Немає хижацтва в моїм почутті, Немає в йому і болота, Його не цурались би навіть святі, Сама не цуралась би цнота (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 302); Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 456). | ||
| + | |||
| + | ==СловОпис== | ||
| + | {{#ev:youtube|0wiz2zg3wjk}} | ||
| + | |||
| + | ==Рекомендовані джерела== | ||
| + | |||
| + | (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 38). Загубити цноту — втратити невинність. — Нецілованою прикидаєшся? — Тимко тихо, але злорадно засміявся. — А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила? | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 242. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]] | ||
[[Категорія:Цн]] | [[Категорія:Цн]] | ||
Версія за 14:57, 26 листопада 2013
Цнота, -ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. Ум. Цно́тонька. Гол. IV. 321.
Сучасні словники
ЦНОТА, цноти, іменник жін. роду.
1. Доброчесність, чеснота. Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис, 1864, № 1313); [Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Леся Українка, III, 1952, 80); Ми вирішили берегти чистоту нашого життя і не блазнитися. Ми гадали, що цнота і моральна чистота — необхідні супутники справжнього служіння мистецтву (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 115).
2. Невинність, непорочність. Немає хижацтва в моїм почутті, Немає в йому і болота, Його не цурались би навіть святі, Сама не цуралась би цнота (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 302); Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 456).
СловОпис
Рекомендовані джерела
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 38). Загубити цноту — втратити невинність. — Нецілованою прикидаєшся? — Тимко тихо, але злорадно засміявся. — А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила?
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 242.
