Відмінності між версіями «Пташка»

Версія за 20:53, 20 листопада 2013

Пташка, -ки, ж. 1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. Мет. 103. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Шевч. 15. Ой мамко, пташко! НВолын. у. 2) — божа. Пчела. Сим. 202. Ум. Пташенька, пташечка. Чуб. V. 275.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Зменш.-пестл. до птах 1 і птаха. Всяка пташка своє гніздо знає (Номис, 1864, № 9480); Пташки співають голосно, І річечка блищить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 175); — А доки ми оце будемо протирати очі? .. Рання пташка дзьобик набиває, а пізня очиці протирає (Нечуй-Левицький, I, 1956, 129); — Сьогодні ж ранком пташка билася у вікно, так і думала [Катерина], що від Івася звістка буде (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 120); Коли Іван доспівав пісню, Хлипало, не давши в'язням опам'ятатися, озвався з-за дверей украдливо: — Рано пташка заспівала, коли б кішечка не вкрала... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 154);  * Образно. Відчинивши хвіртку до свого двору, Георге розводить руки і ловить свою чорняву пташку, що летить до нього, не відчуваючи землі (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 274);  * У порівняннях. А Настуся по садочку Пташкою літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 188); Поспішаючи до школи, щебечуть діти, як пташки (Володимир Сосюра, II, 1958, 495);

//  збірн. Птахи. [Кобзар:] І звірина спить у лісі, пташка — в діброві, рослина — у полі... (Панас Мирний, V, 1955, 110); Артем Сидорович навчив Данила любити землю і травинку, воду і пташку (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 115);

//  У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки. — Бабусенько! Скажи де я? — В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Тарас Шевченко, I, 1963, 127); [Хведоска:] Як ти сказав мені біля воріт? [Роман:] Пташко моя! (Марко Кропивницький, II, 1958, 53).

• Битися як пташка див. битися.

2. перен., розм., ірон. Те саме, що птах 2. — Та оце, мабуть, чи не сама Наталія Андріївна! «Побачу, що то за пташку Марко впіймав», — думаю (Степан Васильченко, II, 1959, 310).

• Не нашого пера пташка див. перо; Пташка божа — безтурботна людина. Такою зросла ця, так би мовити, божа пташка під.. батьківськими крилами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 23).

3. розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу. Схвильований і червоний з напруги.. Кривенко твердим, як цвях, олівцем карбував пташки над прізвищами тих, що вже явилися (Іван Микитенко, II, 1957, 513).

Фразеологічний словник української мови

• важли́вий (рідше ва́жний, вели́кий) птах; важли́ва (рідше ва́жна, вели́ка, не проста́) пти́ця. Людина, яка займає високе становище в суспільстві й має владу, вагу, великий вплив. Якщо і вам трапляється десь на шосе “хорх”, знищуйте його, не цікавлячись тим, хто в ньому їде. В ста випадках зі ста ви знищите якого-небудь надзвичайно важливого фашистського птаха (П. Загребельний); Люди знають, який то важний птах був землемір (С. Чорнобривець); Колись він (голова) був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш); Язик (полонений), що привів він разом з товаришами, виявився важливою птицею (Н. Рибак); — Де ж, ми великий пан — кадильницю за попом треба нести, а ми — не робітниця, не наймичка, ми — важна птиця — паламарка! (Панас Мирний); Йонька зрозумів, що бородань не проста птиця і що від нього тепер залежить, відпустять Йоньку чи ні (Григорій Тютюнник).
• ві́льний птах; ві́льна пта́ха (пта́шка, пти́ця). Людина, незалежна у своїх вчинках, поведінці. Мені нічого боятися. Я вільна птаха (З газети); // Людина, не зв’язана шлюбом. — Нема в мене чоловіка… І не було!.. Я — дівчина.. Вільна птаха (І. Рябокляч); (Варка:) Ха-ха-ха! Який сердитий! У тебе жінка є, а я вільна пташка, поки Степан не вернеться: що захочу, те й зроблю (І. Карпенко-Карий); В чарах кохання моє дівування, вільною пташкою хотіла б прожить (З романсу); — Ти одружений? Діти в тебе є? — Я вільна птиця. А що? (Л. Первомайський).
• залі́тна (рідше зальо́тна) пти́ця (пта́шка). Нетутешня, прибула звідкись людина. — Кого ж свататимемо? — Варку Линівну..— Еге, це заїжджа, пташка залітна! (Марко Вовчок).
• зальо́тна пти́ця, рідко. Людина, яка любить зальоти, залицяння, кокетування. Дочка була зальотна птиця І ззаду, спереду — кругом (І. Котляревський).
• зна́тна пти́ця, зневажл. Заможна людина, поважна особа. З усіх боків дівчата так і пострілювали поглядами на цю знатну, в картатому костюмі, птицю, що не вміла навіть сидіти до ладу на траві (О. Гончар).
• невели́ка пти́ця. Особа, яка не має значного становища, нічим не визначна, не дуже важлива за своїм значенням. — Сиділа у печі хороша Паляниця; На господиню стала гомоніть: — А щоб їй так і сяк! І докіль тут сидіть? У очі вилаю, бо невелика птиця!.. (Л. Глібов); — Як ви насмілились вийти з табору?!..— Не галасуйте, пане майстре, невелика птиця! (Ю. Яновський).
• одного́ гнізде́чка пти́ці. Однакові у чому-небудь. Поміщик та піп були одного гніздечка птиці (Укр.. присл..).
• перелі́тний птах; перелі́тна пта́ха (пти́ця). Людина, яка не затримується довго на одному місці. — Така “перелітна птаха”, якою я була і мусила бути по умовах нашої сцени, могла заробляти тільки “перельотами” (Леся Українка); — Ну, а я, що я,— продовжував Марко.— Птиця перелітна, яка шукає пристановища і хоч якої-небудь поживи, щоб не здохнути (І. Цюпа).
• пі́зній птах; пі́зня пти́ця. Людина, яка пізно прибуває куди-небудь або пізно розпочинає якусь роботу. До оселі заходить невідомий чолов’яга, високий, кривоносий, і одразу розтягує в посмішці повні уста… — До вас можна пізньому птаху? (М. Стельмах).
• птах (пти́ця) висо́кого польо́ту. Людина, яка займає значне становище в суспільстві і має владу, вагу, великий вплив у якомусь колективі. — Там серед послів сьогодні якийсь птах високого польоту завітав до нас у коло,— згадав Шаула, виходячи на майдан (Іван Ле).
• птах (пти́ця) не на́шого польо́ту. Той, хто не належить до певного кола. І тут же раду давав Павлові щодо Людмили — плюнути й ногою розітерти. “Раз те, що не нашого польоту птиця, та й нарешті — не в цьому щастя” (А. Головко).
• ра́нній птах; ра́ння пти́ця (пта́шка). 1. Людина, яка рано прибуває куди-небудь або рано розпочинає працювати. — Не думала я, що ви такий ранній птах,— сказала Густя (І. Франко); — Ну, та й рання ж птиця оця молода матушка .. будить нас до півночі,— не дала вволю виспатись (І. Нечуй-Левицький); Іван Максимович (Сошенко) у нас із ранніх пташок (Василь Шевчук). 2. Невитримана, нетерпляча людина, дії якої не завжди продумані. — І не гарячкуй, Іване Артемовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах).
• 'рідка́ пти́ця. Той, хто зустрічається, трапляється і т. ін. нечасто. Ворожили Ядзі старе дівоцтво, бо в теперішніх часах шляхтич з яким-таким маєтком,— то рідка птиця і, певне, не схотів би брати панничку з невеличким і непевним маєтком (Н. Кобринська).
• си́ній птах; си́ня пти́ця чого. Символ щастя, ідеалу; те, що втілює для кого-небудь найзаповітніші мрії, прагнення. — Вам не здається,— обізвалася сусідка,— що тепер море як синій птах щастя (М. Коцюбинський); — Ти надто близько, щоб мені насниться, Ти надто поруч, щоб в мій сон прийти. І нашого кохання синя птиця Збентежено співає з висоти (В. Малишко); На літературних ловах, в полюванні за синьою птицею істини, перед судом історії і читача, Остап Вишня лишився невмирущим (З газети).
• спійма́ти жар-пти́цю (золоту́ ри́бку). Стати везучим, досягти чогось значного. — Вистоїш проти біди, не даси себе придавити, от уже й твоє зверху, а наберешся сили, випростаєшся,— дивись, і спіймаєш свою жар-птицю (Л. Юхвід).
• стрі́ляний (обстрі́ляний) птах; стрі́ляна пти́ця. Досвідчена, бувала людина, яка багато дечого бачила, зазнала. Герус був стріляною птицею, його вже раз судив революційний трибунал, але все якось при допомозі друзів обійшлося (М. Стельмах); — Не всі ж “чительники” (читачі) такі “обстріляні птахи” в літературі всякої школи, як я, то може, іншому й книжка випадає з рук (Леся Українка); — І не гарячкуй, Іване Абрамовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах).

Ілюстрації

Медіа

Додаткові дані

Птахи

Пташка Слова: Святослав Вакарчук Музика: Святослав Вакарчук, Петро Чернявський Виконує: Океан Ельзи