Відмінності між версіями «Наряд»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
(«Словарь української мови»)
Рядок 5: Рядок 5:
 
==«Словарь української мови»==
 
==«Словарь української мови»==
  
'''Абе́тка, ки''', ж.[[Азбука]]. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. '''Абеточка'''.
+
'''Наряд,''', ч.[[Наряд]]. Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Увечері вчорашнього дня дав Оксен наряд — возити із.. лісу дерево на будівництво колгоспної конюшні(Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 241);
 +
//  Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Олесь Донченко, VI, 1957, 161);
 +
//  Розподіляння, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи. Коли Смоливус піднявся на відкатний двір, побачив, що наряд закінчився й почався спуск робітників у шахту (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 64).
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==

Версія за 15:07, 8 листопада 2013

Наря́д, -ду, м. 1) Нарядъ, убранство. Я їй дорогі наряди справила. Чуб. V. 720. Вивела вдова, вивела небога свою дочку у наряді. Грин. III. 207.

2) Сбруя. Ой у саді, соді, садівинограді, стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. Ум. Нарядонько. Як удасться твій миленький та ревнивий, не дасть тобі нарядоньку поносити. МУЕ. III. 131.

«Словарь української мови»

Наряд,, ч.Наряд. Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Увечері вчорашнього дня дав Оксен наряд — возити із.. лісу дерево на будівництво колгоспної конюшні(Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 241); // Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Олесь Донченко, VI, 1957, 161); // Розподіляння, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи. Коли Смоливус піднявся на відкатний двір, побачив, що наряд закінчився й почався спуск робітників у шахту (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 64).

Сучасні словники

Наряд, - I -у, ч. 1) Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний). || перен. Зовнішнє покриття тварин, неживих предметів.

Тлумачення:

1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний). А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми гудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді(Панас Мирний, IV, 1955, 80); — І охота ж вам [дівчатам] було ото наряди в клунках перти, — дивувався Нестір (Олесь Гончар, I, 1959, 40); // перен. Зовнішнє покриття тварин, неживих предметів. Качури у весільному наряді мають голову чорного кольору з блискучим зеленуватим полиском (Птахівництво, 1955, 37); Ось летить сніжок хрещатий, В'ється, крутиться й ляга, У наряд у волохатий Чорну землю одяга (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 209).

2. заст. Збруя. Товаришу, пане-брате, Вволи як мою волю; Веди коня у наряді Да за тілом за мною (Павло Чубинський, V, 1874, 1045). [ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — с. 662 Стор. 179 ].


Це цікаво знати!


Наряд 2, у, чол.


1. Документ, розпорядження про видачу або відправку яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін. Оформивши наряд, сугакліївці навантажили машину і незабаром виїхали з двору цукрозаводу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 125); Вийшовши з райкому, одразу кинулися [голова сільради і голова колгоспу] до райспоживспілки і таки висварили.. наряд на бензин і автол (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 261).

2. Виконання певних обов'язків (перев. військових) за особливим дорученням. Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (Іван Багмут, Записки.., 1961, 6); Солдати, призначені в наряд для нічного патрулювання по місту, вишикувалися на плацу в дворі комендатури (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 29); Не завітавши і додому, пішов [Єгор] до шахти, у наряд (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 196). Наряд поза чергою; Позачерговий наряд — міра дисциплінарного покарання. От коли б Микола Леонідович дав йому просто наряд поза чергою. Але ні! (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 10); За ці «жарти» Льоня не раз діставав від конфліктної комісії [комуни] догани, позачергові наряди, сидів на гауптвахті(Іван Микитенко, II, 1957, 476).

3. Група військовослужбовців, підрозділ, який виконує військові обов'язки за особливим призначенням. Наряд виїхав на конях, посилено озброєний, як це й завжди велося в частині (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 35); Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Олесь Гончар, II, 1959, 265).

[ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. —с. 662 Стор. 180 ].


Рекомендовані джерела


  1. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
  2. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
  3. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

Ілюстрації

Наряд1.gif Наряд2.gif Наряд3.gif Наряд4.gif



Див. також

  1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
  2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

АБЕТКА, и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45).
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).

3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.

Інтернет-джерела

--Володимир 14:27, 25 жовтня 2012 (EEST)