Відмінності між версіями «Державне управління (спеціальність)»

Версія за 18:57, 2 жовтня 2013

Управління — це вид суспільної діяльності, який передбачає систему скоординованих дій суб'єкта на об'єкт з метою досягнення певної організаційної мети. Державне управління — це управління персоналом державної служби, а також суспільними сферами (економікою, правовим процесом, соціальним забезпеченням, культурою), суспільними групами, організаціями та інститутами.

У широкому розумінні поняття "державне управління" поширюється на всі три гілки влади — законодавчу, виконавчу і судову, а у вузькому — тільки на виконавчу.

Функції державного управління

Під функціями державного управління слід розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадові особи в процесі здійснення керівництва державою і суспільством. До функцій державного управління відносяться: планування, організація, комплектація кадрів, мотивація і контроль. Планування передбачає визначення стану суспільства в певній політичній ситуації (де ми перебуваємо?), векторів і мети майбутнього розвитку (куди ми прямуємо?), правових, організаційних, ресурсних засобів, їх координацію та коригування щодо запланованої мети (з допомогою яких засобів ми досягнемо мети?). До державного планування слід віднести такі напрями державної діяльності: урядові програми, концепції різноманітних напрямів суспільного розвитку і реформування, формування державного бюджету, директивні та індикативні перспективні плани, президентські послання тощо. Поняття "організація" охоплює структуру і функції державних органів, а також пряме виконання ними державних рішень. Основною організаційною структурою на державному рівні є бюрократія, сутність якої грунтується на професіоналізмі управління та ієрархічному розподілі службових повноважень. Процес виконання управлінських рішень передбачає визначення змісту роботи і розподіл посадових повноважень, коригування структури і функцій організації відповідно до суспільних змін. Комплектація кадрів включає декілька систем кадрової політики за: принципом покровительства (партійного або бюрократичного), коли керівник на власний розсуд призначає службовців, та принципом заслуг, коли добір кадрів здійснюється на основі здібностей, знань і навичок в умовах відкритого змагання (конкурсу); процедурою формування і перспективою службової кар'єри (кадрова, що передбачає призначення на державну посаду на постійній основі, здачу конкурсних екзаменів, наявність управлінської елітарної освіти, залежність просування по службі від вищих керівних органів; наймана — набір на посаду за контрактом, здебільшого на тимчасовій основі, із застосуванням спеціалізованих тестів, персональна відповідальність керівника за кадрову політику; змішана, яка поєднує кадрову і найману системи); ступенем соціальної мобільності і доступу до неї (відкрита і закрита). До мотивів державної служби відносяться: владні (кратичні), престиж, перспектива просування по службі, матеріальна винагорода і певні привілеї, прагнення реалізувати свої професійні надбання для суспільної мети, політичні переконання, зворотний зв'язок між керівниками і підлеглими. У державній службі контроль виявляється у таких видах: конституційний контроль, підконтрольність органів держави законам, адміністративне судочинство, прокурорський нагляд, контроль фінансово-ревізійних органів, громадський контроль через опозиційні партії, пресу, групи тиску, референдуми, вибори тощо.

"Про спеціальність"

Місією магістерської програми є професійна підготовка висококваліфікованих, відповідальних кадрів для державного управління та місцевого самоврядування, спроможних розробляти, аналізувати і реалізовувати державну політику, творчо, ефективно й результативно виконувати управлінські функції, сприяти інноваційним процесам у суспільстві з метою утвердження соціальної справедливості, демократії, забезпечення прав і свобод людини, сталого розвитку на основі світових та європейських стандартів. Програма спрямована на підготовку фахівців для роботи на посадах І–ІV категорій державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, а також інших державних установах і організаціях, на які поширюється дія Закону України “Про державну службу” (категорії посад вищої та середньої керівних ланок у державному управлінні). Програма передбачає поєднання глибокої теоретичної підготовки з набуттям практичних навичок та вмінь у сфері державного управління. У професійному навчанні слухачів особлива увага приділяється таким питанням, як аналіз державної політики, стратегічне планування, технологія управління й прийняття управлінських рішень, менеджмент організації, механізми взаєморозуміння в управлінському спілкуванні, етика державного службовця, стиль роботи керівника, організація управлінської праці в державному управлінні тощо.

Магістерська програма базується на між- та багатодисциплінарній моделі підготовки фахівців відповідного кваліфікаційного рівня і складається з таких навчальних дисциплін:

• “Теорія та історія державного управління”;
• “Організаційно-правові засади державного управління”;
• “Кадрова політика і державна служба”;
• “Філософські проблеми державного управління”;
• “Право в державному управлінні”;
• “Концептуальні засади взаємодії політики й управління”;
• “Державне управління в економічній сфері”;
• “Територіальна організація влади в Україні”;
• “Управління соціальним і гуманітарним розвитком”;
• “Державна політика: аналіз та механізми впровадження”;
• “Інформаційна політика в Україні”;
• “Політика європейської інтеграції”;
• “Стратегічне планування”;
• “Статистичні методи в державному управлінні”;
• “Основи інформаційно-аналітичної діяльності”;
• “Ділова українська мова в державному управлінні”;
• “Іноземна мова у професійній діяльності”.