Відмінності між версіями «Волейбол»

Поточна версія на 16:11, 27 квітня 2013

Історія

Деякі схильні вважати родоначальником волейболу американця Халстед із Спрінгфілда, який у 1866 році почав пропагувати гру в "літаючий м'яч", названу ним волейболом. Спробуємо простежити за розвитком предка волейболу.

Збереглися, наприклад, хроніки римських літописців 3 століття до нашої ери. У них описується гра, в якій по м'ячу били кулаками. До нашого часу дійшли і правила, описані істориками в 1500 році. Гру тоді називали "фаустбол". На майданчику розміром 90х20 метрів, розділеної невисокою цегляною стіною, змагалися дві команди по 3-6 гравців. Гравці однієї команди прагнули перебити м'яч через стіну на бік суперників.

Винахідником волейболу вважається Вільям Дж. Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн у місті Холиоке (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольну камеру. Морган назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гра демонструвалася на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву - «волейбол». У 1916 році були опубліковані перші правила волейболу.

Основні правила гри сформувалися в 1915-25 рр.. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії - з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.

У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання - в ​​Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословакії - перша в світі спортивна організація з волейболу. Була утворена комісія, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії. Членами цієї комісії як основні були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри проводилися в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса, після торкання м'яча на блоці гравцеві було заборонено повторне торкання підряд, висота сітки для жінок - 224 см, зона подачі була строго обмежена.

У 1949 році в Празі відбувся перший чемпіонат світу серед чоловічих команд. У 1951 році на конгресі в Марселі FIVB затвердила офіційні міжнародні правила, а в її складі були утворені арбітражна комісія і комісія з розробки та вдосконалення правил гри.

2. 1980-і роки. Нові правила

У 1984 році Поля Або змінив на посту президента FIVB доктор Рубен Акоста, адвокат з Мексики. За ініціативою Рубена Акости проведені численні зміни в правилах гри, спрямовані на підвищення видовищності змагань. Напередодні Олімпійських ігор-1988 в Сеулі відбувся 21-й конгрес FIVB, на якому були прийняті зміни в регламенті вирішальної п'ятої партії: тепер вона повинна гратися за системою «раллі-пойнт» («розіграш-очко»). З 1998 року така система підрахунку очок поширюється на весь матч, в тому ж році з'явилося амплуа ліберо.

На початку 1980-х з'явилася подача в стрибку і майже перестала застосовуватися бічна подача, збільшилася частота нападаючих ударів із задньої лінії, відбулися зміни у способах прийому м'яча - перш непопулярний прийом знизу став панівним, а прийом зверху з падінням майже зник. Звузилися ігрові функції волейболістів: наприклад, якщо раніше в прийомі були задіяні всі шість гравців, то з 1980-х років виконання цього елемента стало обов'язком двох доігровщіков.

Гра стала більш силовий і швидкою. Волейбол збільшив вимоги до зростання й атлетичної підготовки спортсменів. Якщо в 1970-і роки в команді могло не бути взагалі жодного гравця зростом вище 2-х метрів, то з 1990-х років все змінилося. У командах високого класу нижче 195-200 см зазвичай тільки сполучний і ліберо.

З 1990 року стала розігруватися Світова ліга з волейболу, щорічний цикл змагань, покликаний збільшити популярність цього виду спорту в усьому світі. З 1993 проводиться аналогічне змагання у жінок - Гран-прі.

3. Сучасний стан

З 2006 року FIVB об'єднує 220 національних федерацій волейболу, волейбол є одним з найпопулярніших видів спорту на Землі. У серпні 2008 року новим президентом FIVB був обраний китаєць Вей Цзічжун.

Найбільш розвинений волейбол, як вид спорту, в таких країнах як Росія, Бразилія, Китай, Італія, США, Японія, Польща. Чинним чемпіоном світу серед чоловіків є збірна Бразилії (2006), серед жінок - збірна Росії (2006).

8 листопада 2009 діючий переможець європейської волейбольної Ліги чемпіонів італійський "Трентіно" завоював ще один трофей, ставши чемпіоном світу серед клубів.

4. Розвиток волейболу в Росії

Навесні 1932 року при Всесоюзній раді фізичної культури СРСР була створена секція волейболу. У 1933-му під час сесії ЦВК на сцені Великого театру перед керівниками правлячої партії і уряду СРСР був зіграний показовий матч між збірними Москви і Дніпропетровська. А вже через рік регулярно проводиться першість Радянського Союзу, офіційно називався «Всесоюзним волейбольним святом». Ставши лідерами вітчизняного волейболу, спортсмени Москви удостоїлася честь представляти його на міжнародній арені, коли гостями і суперниками в 1935 році були афганські спортсмени. Незважаючи на те, що ігри проводилися за азіатськими правилами, радянські волейболісти отримали переконливу перемогу - 2:0 (22:1, 22:2).

Змагання на першість СРСР проводилися виключно на відкритих майданчиках найчастіше після футбольних матчів по сусідству зі стадіонами, а найбільші змагання, такі як чемпіонат світу 1952 року - на тих же стадіонах при переповнених трибунах.

Радянські волейболісти - 6-кратні чемпіони світу, 12-кратні Європи, 4-кратні переможці Кубка світу. Жіноча команда СРСР 5 разів перемагала на чемпіонатах світу, 13 - Європи, 1 - на Кубку світу.

Всеросійська федерація волейболу (ВФВ) утворена в 1991 році. Президент федерації - Микола Патрушев. Чоловіча збірна Росії - переможець Кубка світу-1999 і Світової ліги-2002. Жіноча команда перемагала на чемпіонаті світу-2006, чемпіонатах Європи (1993, 1997, 1999, 2001), Гран-прі (1997, 1999, 2002), Всесвітньому Кубку чемпіонів-1997.

Правила

У волейбол грають на прямокутної майданчику9ґ18 метрів (з дерев'яним чи синтетичним покриттям), розділеної навпіл сіткою. Ігрова майданчик оточена так званої вільної зоною, що також то, можливо задіяна у процесі гри. Висота вільного простору ігрове полем повинна бути щонайменше 12,5 м. Сітка кріпиться в розквіті 2,43 м (по верхньому краю) – для чоловічих команд і 2,24 м – для жіночих (передбачено й відповідні варіанти до трьох дитячо-юнацьких вікових груп). Скраю до сітці кріпляться спеціальні антени, обмежують площину переходу м'яча над сіткою щоб уникнути сперечань, пройшов він у межах чи межами ігрового простору.ВОЛЕЙБОЛЬНАЯ ПЛОЩАДКА

Волейбольний м'яч є сферичну внутрішню камеру з гуми (чи подібного їй матеріалу) з покриттям з еластичною чи синтетичної шкіри. Маса м'яча – 260–280 грамів, окружність – 65–67 сантиметрів. Тривалий час у офіційних змаганнях використовувався білий м'яч. Після низки експериментів із різними барв експерти і Міжнародної федерації волейболу визнали найоптимальнішої комбінованубело-желто-синюю розцвічення м'яча. З кінця 1990-х років років всіх турнірах, які під егідоюФИВБ, грають лише такими м'ячами.

Команда може полягати максимум з 12 гравців. На майданчику одночасно виступають 6 з них. У кожній партії дозволяється шість замін – і ще шість про зворотних замін (гравець початковій розстановки може вийти з ігри та зовсім знову повернутися в майданчик – але раз на партії і лише з позицію який замінив його раніше партнера). Одночасно можуть бути чи кілька гравців. Якщо ж ліміт замін вичерпаний, інший з гравців на майданчику отримує травму, допускається так звана виняткова заміна. Замінити травмованого гравця може кожен партнер (крім ліберо).

Матч складається з п'ятьох партій, а партії – з ігрових епізодів, у кожному у тому числі розігрується одне очко.

Епізод починається із подачі м'яча через сітку. Перша подання у першою і у вирішальній (п'ятої) партіях виконується командою,вибравшей декларація про подачу за жеребкуванням. У інших партіях першої подає команда, яка подавала першою у попередньої партії.

Подача робиться з зони подачі за лицьової лінією майданчики ударом по м'ячу пензлем або будь-якої частиною руки по тому, як м'яч було підкинуто чи випущено пасує (рук). Гравці яка подає команди немає права заважати суперникам – з допомогою індивідуального чи групового заслону – бачити подає і траєкторію м'яча. Гравці приймаючої команди, пасуючи м'яч одна одній, намагаються відправити її назад набік яка подає команди, у своїй допускається трохи більше трьох торкань м'яча (третім ударом повинен бути відправлений через сітку). Якщо використано більше трьох торкань (блок – байдуже), фіксується помилка «чотири удару». Під «ударами» маються на увазі як навмисні, і ненавмисні дотику гравців із м'ячем. Коли два (три) партнера стосуються м'яча одночасно, це зараховується як (три) удару, виключаючи блокування. З іншого боку, і той ж гравець неспроможна вдарити по м'ячу двічі поспіль. М'яч може стосуватися сітки під час переходу неї.

Команда отримує очко право на подачу, якщо суперник не зумів відбити м'яч (і той торкнувся статі), не перекинув м'яч назад через сітку упродовж трьох торкання чи зробив з порушенням правил. Партію виграє команда, першої набравши 25 очок з перевагою мінімум у два очки. За рахунку 24:24 гра триває до одній з команд переваги удвічі очки (26:24, 27:25 тощо.) За рахунку партій 2:2 грається вирішальна (п'ята) партія – до 15 очок, але різниця у рахунку також має складати щонайменше двох очок. У матчі перемагає команда, що виграла три партії.Ничьи в волейболі виключені.

Правилами передбачені покарань неправильну поведінку гравців стосовно офіційним особам, суперникам, партнерам за командою чи глядачам: попередження, зауваження (команда карається втратою розіграшу), видалення гравця (остаточно партії чи матчу), дискваліфікація гравця (остаточно матчу).

Видатні особи

У світі

Андреа Джані (Італія)

Жибао (Жілберто Годой Фільо) (Бразилія)

В Україні

Георгій Мондзолевскій (СРСР)

Людмила Булдакова (СРСР)

В'ячеслав Зайцев (СРСР)

Цікаво знати

Різновиди волейболу. Відомо чимало різновидів класичного волейболу. Перш за все, це пляжний волейбол, включений у програму Олімпійських ігор.

Міні-волейбол. Гра для дітей до 14 років. Включена до шкільної програми багатьох країн, у тому числі Росії. З'явився міні-волейбол в 1961 в НДР. У 1972 були офіційно затверджені його правила. Розрізняють два рівні: міні-3 і міні-4. У кожній команді грають три (чотири) гравця плюс двоє запасних. За команду можуть виступати одночасно і хлопчики і дівчатка, але їх співвідношення в командах-суперниць повинна бути однаково. Гра проходить на майданчику 6х4, 5 (6х6) м, розділеною навпіл сіткою на висоті 2,15 (2,05) м. Вага м'яча: 210-230 грамів, окружність: 61-63 см. Гра в партії йде до 15 очок. За рахунку 14:14 грають до тих пір, поки перевага однієї з команд не складе два очки або поки вона не набере 17 очок. Для перемоги в матчі необхідно виграти дві партії. Нерідко гра в міні-волейболі йде на якийсь час. (У міні-волейболу є гра-антипод: гігантський волейбол. Кількість гравців у команді доходить до ста чоловік, а сама майданчик за розмірами лише вдвічі перевищує звичайну. Грають легким м'ячем у брезентової покришці діаметром 80 см, число ударів не обмежена.)

Піонербол. Основне його технічне відміну від класичного волейболу полягає в тому, що м'яч у процесі гри береться в руки. Відповідно подача, пас партнеру і переклад м'яча на бік суперника здійснюється не ударом, а кидком. Матч складається з трьох партій, гра в яких ведеться до 15 очок. Виграє команда, яка перемогла у двох партіях. Піонербол включений в програму середніх шкіл з фізпідготовки і є підготовчим етапом в освоєнні азів не тільки волейболу, але й баскетболу. У різних містах Росії проводяться змагання з піонербол.

Воллібол (англ. «wallyball», від «wall» - стіна) винайшов у 1979 американець Джо Гарсіа. Грають дві команди по дві, три або чотири людини. Допускається використання бічних стін спортзалу. Гра ведеться до 15, 18 або 21 очки (але різниця в рахунку повинна бути не менше 2 очок). Серед волліболістов чимало представників класичного волейболу, в тому числі члени олімпійської збірної США Пол Сандерленд і Рита Крокет, і відомих людей зі світу політики та шоу-бізнесу, включаючи президента США Джорджа У. Буша. На початку 1980-х років бізнесмен Майк О "Хара (у минулому входив до складу олімпійської збірної США) заснував компанію« Воллібол інтернешнл інк »(WII), яка взяла на себе організацію регіональних та інтернаціональних турнірів у країні. У 1989 кілька членів виконкому WII, не згодних з політикою О "Хара, створили Американську воллібольную асоціацію. Асоціація провела ряд альтернативних заходів у США та міжнародних турнірів у різних країнах. В даний час обидві організації практично не діють. У листопаді 2001 зусиллями винахідника воллібола була сформована некомерційна Об'єднана Асоціація волліболістов. Гарсіа має намір відродити колишній інтерес до свого дітища і домогтися його визнання олімпійським видом спорту. Зараз у всьому світі волліболом займаються декілька мільйонів чоловік.

Див. також