Відмінності між версіями «Київський міський інститут удосконалення вчителів»
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ==Передумови== | + | [[Файл:Fasad techinu.jpg|thumb|right|Сучасний вигляд інституту]] |
| − | Проголошена в 30-ті рр. ХХ ст.. радянською державою програма боротьби з неписьменністю, а, згодом, і перехід до загальнообов’язкового 7-річного навчання вимагали забезпечення відповідною кількістю педагогів. | + | ==<font color="#2E8B57">Передумови створення</font>== |
| + | [[Файл:Img20130124_4.JPG|thumb|left]][[Файл:Img20130124 3.JPG|thumb|right|Постанова Ради народних Комісарів УРСР від 4 квітня 1939 року про переведення Київського та Харківського інститутів удосконалення вчителів на утримання місцевого бюджету]] | ||
| + | |||
| + | Проголошена в '''30-ті рр. ХХ ст..''' радянською державою програма боротьби з неписьменністю, а, згодом, і перехід до загальнообов’язкового 7-річного навчання вимагали забезпечення відповідною кількістю педагогів. | ||
Поповнення вчительських кадрів відбувалося за рахунок осіб без педагогічної освіти. Це призвело до появи категорії вчителів, які потребували мінімальної освіти, а під поняттям «удосконалення вчителів» розуміли надання вчителям педагогічних знань. | Поповнення вчительських кадрів відбувалося за рахунок осіб без педагогічної освіти. Це призвело до появи категорії вчителів, які потребували мінімальної освіти, а під поняттям «удосконалення вчителів» розуміли надання вчителям педагогічних знань. | ||
| − | Проведені з середини 30-х років до 1939 року масові репресії призвели до дезорганізації системи освіти й низької якості знань учнів. Так, у 1938–1939 н. р. кількість невстигаючих школярів у Києві досягла до 27%. Тож нагально постало питання щодо підготовки педагогічних кадрів. Радянська школа вимагала не просто освіченого, а й ідеологічно підготовленого вчителя. | + | Проведені '''з середини 30-х років до 1939 року''' масові репресії призвели до дезорганізації системи освіти й низької якості знань учнів. Так, '''у 1938–1939 н. р.''' кількість невстигаючих школярів у Києві досягла до 27%. Тож нагально постало питання щодо підготовки педагогічних кадрів. Радянська школа вимагала не просто освіченого, а й ідеологічно підготовленого вчителя. |
| − | До 30-х рр. роботу над підвищенням кваліфікації вчителів проводили у формі літніх короткотермінових курсів, конференцій, нарад, іноді семінарів з окремих округів, без плану і програм. | + | '''До 30-х рр.''' роботу над підвищенням кваліфікації вчителів проводили у формі літніх короткотермінових курсів, конференцій, нарад, іноді семінарів з окремих округів, без плану і програм. |
| − | У роботу з підвищення кваліфікації з 1931 р. активно включаються всі педагогічні навчальні заклади – Учительський інститут, Педагогічні школи. При них створюються заочно-курсові сектори, що організовували заочне навчання та проведенням курсової перепідготовки вчителів під час канікулярних перерв у школах. | + | У роботу з підвищення кваліфікації '''з 1931 р.''' активно включаються всі педагогічні навчальні заклади – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82%D0%B8 Учительський інститут], Педагогічні школи. При них створюються заочно-курсові сектори, що організовували заочне навчання та проведенням курсової перепідготовки вчителів під час канікулярних перерв у школах. |
З’явилася низка постанов та розпоряджень щодо впорядкування освітянської роботи. У них визначалися актуальні питання й вимоги до діяльності вчителів та фахівців, які їх навчали. | З’явилася низка постанов та розпоряджень щодо впорядкування освітянської роботи. У них визначалися актуальні питання й вимоги до діяльності вчителів та фахівців, які їх навчали. | ||
| Рядок 14: | Рядок 17: | ||
Державою було створено умови, за яких підвищення кваліфікації вчителів стало не приватною справою, а обов’язком, важливою складовою педагогічної діяльності. Відтоді не можна було працювати в радянській школі, не підвищуючи своєї кваліфікації. | Державою було створено умови, за яких підвищення кваліфікації вчителів стало не приватною справою, а обов’язком, важливою складовою педагогічної діяльності. Відтоді не можна було працювати в радянській школі, не підвищуючи своєї кваліфікації. | ||
| − | 5 лютого 1939 р., відповідно до постанови «Про організацію в системі Наркомату освіти інститутів удосконалення вчителів» № 86 «для організації системної роботи з учителями в галузі удосконалення педагогічних наук за фахом й оволодіння марксистсько-ленінською | + | '''5 лютого 1939 р.''', відповідно до постанови «Про організацію в системі Наркомату освіти інститутів удосконалення вчителів» № 86 «для організації системної роботи з учителями в галузі удосконалення педагогічних наук за фахом й оволодіння [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%B7%D0%BC-%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC марксистсько-ленінською наукою]» у Києві та Харкові без відриву від виробництва було створено інститути удосконалення вчителів. |
| − | ==Становлення== | + | ==<font color="#2E8B57">Становлення інституту</font>== |
| − | 22 травня 1939 р. Наркомом освіти УРСР Ф.Редько підписується постанова № 2502 «Про організацію у м. Києві міського інституту удосконалення вчителів», згідно з якою з 01.06.1939 р. у м. Києві офіційно розпочинає роботу означений інститут. | + | '''22 травня 1939 р.''' Наркомом освіти УРСР [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B4%D1%8C%D0%BA%D0%BE,_%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Ф.Редько] підписується постанова № 2502 «Про організацію у м. Києві міського інституту удосконалення вчителів», згідно з якою '''з 01.06.1939 р.''' у м. Києві офіційно розпочинає роботу означений інститут. |
Новоорганізований Київський міський інститут удосконалення вчителів одержав своє перше приміщення в будинку по вулиці Воровського, 18/2. | Новоорганізований Київський міський інститут удосконалення вчителів одержав своє перше приміщення в будинку по вулиці Воровського, 18/2. | ||
| − | З 4 квітня 1939 року Інститут удосконалення учителів м. Києва | + | '''З 4 квітня 1939 року''' Інститут удосконалення учителів м. Києва було переведено на місцевий бюджет. |
| − | З 1 червня 1939 року інститут постійно виконував свою основну функцію – надання методичної допомоги педагогічним працівникам у підвищенні їхньої кваліфікації та майстерності, підвищення якості навчання і виховання дітей та учнів. | + | '''З 1 червня 1939 року''' інститут постійно виконував свою основну функцію – надання методичної допомоги педагогічним працівникам у підвищенні їхньої кваліфікації та майстерності, підвищення якості навчання і виховання дітей та учнів. |
| − | Напад німецько–фашистських загарбників перервав діяльність установ народної освіти та педагогічної науки у м. Києві. У вересні 1941 року діяльність Інституту було призупинено. | + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0 Напад німецько–фашистських загарбників] перервав діяльність установ народної освіти та педагогічної науки у м. Києві. У вересні '''1941 року''' діяльність Інституту було призупинено. |
| − | ==Післявоєнний період== | + | ==<font color="#2E8B57">Післявоєнний період</font>== |
| − | Після визволення міста від німецьких загарбників Київський інститут удосконалення вчителів розпочав свою роботу у 1943 році по вул. Житомирській, 2 (колишнє приміщення по вул. Воровського, 18/2 було зруйноване), де всього в 4-х кімнатах працювали канцелярія, бібліотека з читальнею, предметні кабінети. | + | [[Файл:Img20130124 1.jpg|left|thumb|Будівля інституту у післявоєнний період, вул. Житомирська]][[Файл:Img20130124 2.JPG|thumb|right|Зруйнована будівля інституту, вул. Воровського]] |
| + | Після визволення міста від німецьких загарбників Київський інститут удосконалення вчителів розпочав свою роботу '''у 1943 році''' по вул. Житомирській, 2 (колишнє приміщення по вул. Воровського, 18/2 було зруйноване), де всього в 4-х кімнатах працювали канцелярія, бібліотека з читальнею, предметні кабінети. | ||
У перші повоєнні роки виникало чимало проблем із матеріально–технічним і кадровим забезпеченням. Не маючи належного примiщення, необхiдної навчально-матерiальної бази, нечисельний склад працiвникiв, iнститут мав можливість охопити навчанням на курсах упродовж перших років незначну кiлькiсть слухачів. | У перші повоєнні роки виникало чимало проблем із матеріально–технічним і кадровим забезпеченням. Не маючи належного примiщення, необхiдної навчально-матерiальної бази, нечисельний склад працiвникiв, iнститут мав можливість охопити навчанням на курсах упродовж перших років незначну кiлькiсть слухачів. | ||
| Рядок 33: | Рядок 37: | ||
Першочерговими завданнями в Україні у повоєнний період було забезпечення шкіл педагогічними кадрами і підвищення ідейно–політичного рівня та педагогічної кваліфікації вчителів, керівників шкіл та працівників органів народної освіти. | Першочерговими завданнями в Україні у повоєнний період було забезпечення шкіл педагогічними кадрами і підвищення ідейно–політичного рівня та педагогічної кваліфікації вчителів, керівників шкіл та працівників органів народної освіти. | ||
| − | В 1949 році становище дещо покращилось: інститут вже займав 9 кімнат, загальною площею 330 кв. м. Згідно зі звітом (ЦДАВО, № фонду 166, опису 15, од. зб. 584), станом на 31 грудня 1949 рік працюючих було всього 27 осіб, серед них 20 наукових робітників, 7 – адміністративно-технічного і молодшого обслуговуючого персоналу. Бібліотечний фонд складав 16757 одиниць книжкової продукції. | + | '''В 1949 році''' становище дещо покращилось: інститут вже займав 9 кімнат, загальною площею 330 кв. м. Згідно зі звітом (ЦДАВО, № фонду 166, опису 15, од. зб. 584), станом на '''31 грудня 1949 рік''' працюючих було всього 27 осіб, серед них 20 наукових робітників, 7 – адміністративно-технічного і молодшого обслуговуючого персоналу. Бібліотечний фонд складав 16757 одиниць книжкової продукції. |
Важливий напрям роботи із удосконалення кваліфікації вчителів на той період полягав в ознайомленні вчителів, особливо учасників війни із новинками в педагогічній науці і практиці, у наданні їм практичної допомоги з програмно–методичних питань. Це обумовило відкриття короткотермінових педагогічних курсів підготовки вчителів для роботи в початкових школах і частково — викладачів–предметників семирічних і середніх шкіл, удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. | Важливий напрям роботи із удосконалення кваліфікації вчителів на той період полягав в ознайомленні вчителів, особливо учасників війни із новинками в педагогічній науці і практиці, у наданні їм практичної допомоги з програмно–методичних питань. Це обумовило відкриття короткотермінових педагогічних курсів підготовки вчителів для роботи в початкових школах і частково — викладачів–предметників семирічних і середніх шкіл, удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. | ||
| − | ==Див. також== | + | ==<font color="#2E8B57">Див. також</font>== |
*[[Історія університету|Історія Університету]] | *[[Історія університету|Історія Університету]] | ||
*[[Історія_університету/Літопис|Літопис Університету]] | *[[Історія_університету/Літопис|Літопис Університету]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Історія університету]] | ||
Поточна версія на 14:14, 13 квітня 2013
Передумови створення
Проголошена в 30-ті рр. ХХ ст.. радянською державою програма боротьби з неписьменністю, а, згодом, і перехід до загальнообов’язкового 7-річного навчання вимагали забезпечення відповідною кількістю педагогів.
Поповнення вчительських кадрів відбувалося за рахунок осіб без педагогічної освіти. Це призвело до появи категорії вчителів, які потребували мінімальної освіти, а під поняттям «удосконалення вчителів» розуміли надання вчителям педагогічних знань.
Проведені з середини 30-х років до 1939 року масові репресії призвели до дезорганізації системи освіти й низької якості знань учнів. Так, у 1938–1939 н. р. кількість невстигаючих школярів у Києві досягла до 27%. Тож нагально постало питання щодо підготовки педагогічних кадрів. Радянська школа вимагала не просто освіченого, а й ідеологічно підготовленого вчителя.
До 30-х рр. роботу над підвищенням кваліфікації вчителів проводили у формі літніх короткотермінових курсів, конференцій, нарад, іноді семінарів з окремих округів, без плану і програм.
У роботу з підвищення кваліфікації з 1931 р. активно включаються всі педагогічні навчальні заклади – Учительський інститут, Педагогічні школи. При них створюються заочно-курсові сектори, що організовували заочне навчання та проведенням курсової перепідготовки вчителів під час канікулярних перерв у школах.
З’явилася низка постанов та розпоряджень щодо впорядкування освітянської роботи. У них визначалися актуальні питання й вимоги до діяльності вчителів та фахівців, які їх навчали.
Державою було створено умови, за яких підвищення кваліфікації вчителів стало не приватною справою, а обов’язком, важливою складовою педагогічної діяльності. Відтоді не можна було працювати в радянській школі, не підвищуючи своєї кваліфікації.
5 лютого 1939 р., відповідно до постанови «Про організацію в системі Наркомату освіти інститутів удосконалення вчителів» № 86 «для організації системної роботи з учителями в галузі удосконалення педагогічних наук за фахом й оволодіння марксистсько-ленінською наукою» у Києві та Харкові без відриву від виробництва було створено інститути удосконалення вчителів.
Становлення інституту
22 травня 1939 р. Наркомом освіти УРСР Ф.Редько підписується постанова № 2502 «Про організацію у м. Києві міського інституту удосконалення вчителів», згідно з якою з 01.06.1939 р. у м. Києві офіційно розпочинає роботу означений інститут.
Новоорганізований Київський міський інститут удосконалення вчителів одержав своє перше приміщення в будинку по вулиці Воровського, 18/2. З 4 квітня 1939 року Інститут удосконалення учителів м. Києва було переведено на місцевий бюджет.
З 1 червня 1939 року інститут постійно виконував свою основну функцію – надання методичної допомоги педагогічним працівникам у підвищенні їхньої кваліфікації та майстерності, підвищення якості навчання і виховання дітей та учнів.
Напад німецько–фашистських загарбників перервав діяльність установ народної освіти та педагогічної науки у м. Києві. У вересні 1941 року діяльність Інституту було призупинено.
Післявоєнний період
Після визволення міста від німецьких загарбників Київський інститут удосконалення вчителів розпочав свою роботу у 1943 році по вул. Житомирській, 2 (колишнє приміщення по вул. Воровського, 18/2 було зруйноване), де всього в 4-х кімнатах працювали канцелярія, бібліотека з читальнею, предметні кабінети.
У перші повоєнні роки виникало чимало проблем із матеріально–технічним і кадровим забезпеченням. Не маючи належного примiщення, необхiдної навчально-матерiальної бази, нечисельний склад працiвникiв, iнститут мав можливість охопити навчанням на курсах упродовж перших років незначну кiлькiсть слухачів.
Першочерговими завданнями в Україні у повоєнний період було забезпечення шкіл педагогічними кадрами і підвищення ідейно–політичного рівня та педагогічної кваліфікації вчителів, керівників шкіл та працівників органів народної освіти.
В 1949 році становище дещо покращилось: інститут вже займав 9 кімнат, загальною площею 330 кв. м. Згідно зі звітом (ЦДАВО, № фонду 166, опису 15, од. зб. 584), станом на 31 грудня 1949 рік працюючих було всього 27 осіб, серед них 20 наукових робітників, 7 – адміністративно-технічного і молодшого обслуговуючого персоналу. Бібліотечний фонд складав 16757 одиниць книжкової продукції.
Важливий напрям роботи із удосконалення кваліфікації вчителів на той період полягав в ознайомленні вчителів, особливо учасників війни із новинками в педагогічній науці і практиці, у наданні їм практичної допомоги з програмно–методичних питань. Це обумовило відкриття короткотермінових педагогічних курсів підготовки вчителів для роботи в початкових школах і частково — викладачів–предметників семирічних і середніх шкіл, удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
