Відмінності між версіями «Абетка»

Версія за 09:52, 12 жовтня 2012

Абе́тка, ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. Абеточка.

Абéтка, -ки; д. і м. – тці; р.мн. –ток; ор. –кою, ж [від вимови перших трьох букв a,be,ce; польськ. abecadlo].

Тлумачення:

Абетка – 1) сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному; 2) книжка для початкового навчання.

Алфавіт – сукупність літер, розташованих у певній, усталеній послідовності.

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.

Фонетичний запис: [абéтка], д.і м. [абéц´:і]

Морфологічний запис: абетк-а

Словотворчий запис: абетка→абетковий

Синоніми: алфавíт, áзбука

Російською мовою: азбука, -ки, ж.; алфавіт, -та, м.[1;7].

Етимологія слова: Власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв азбука, альфабет і польськ. аbecadlo (від вимови перших трьох букв а, be, ce)

Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці (Літературознавчий словник-довідник).

Алфавіт, або азбука (абетка) – це букви, які розміщені в певному порядку (Словник мовознавчих термінів).

Це цікаво знати!

У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, азбука, ще є й четверта, застаріла, - альфабет.
Абетка – це власне українська назва азбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – а, бе під впливом інших букв – азбука, альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери а, бе, це).
Слово азбука утворене за зразком слів із закінченням на –а, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися аз «я» і буки «буква».
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з алеф зробили альфа, а з бет – бета. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки альфабет…
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: альфабет і алфавіт. Виявляється, що звук, позначуваний літерою бета, у греків вимовляється неоднаково, і слово алфавіт відтворює саме пізньогрецьку вимову.

Особливості слововживання

азбучна (абеткова) істина
азбучне (абеткове) поняття
в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку
абетковий (алфавітний) порядок
алфавітна система
алфавітне письмо
алфавітний покажчик
алфавітний список
укладений за алфавітним принципом

Рекомендовані джерела

1. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
2. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
3. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

Ілюстрації

Див. також

• Абетка в "Тлумачному словнику онлайн".

  -и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

• "Академічний тлумачний словник"

ДИВИТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. дивляться; недок.

1. куди, на кого — що, в що. Спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого-, що-небудь:
Марта стояла якраз передо мною і дивилася кудись далеко, між дерева у садок, задумалась (Марко Вовчок, VI. 1956, 239);
Матюїха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов на крок (Андрій Головко, III, 1957, 146);
* Образно. — Співає соловей, неначе у садочку, А серед ночі, в тихий час, Тут мавочки гуляють у тапочку, І ясний місяць дивиться на нас (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 146);
// без додатка. Бути з розплющеними очима; мати змогу бачити. Бреше та й дивиться, хоч би очі заплющив (Номис, 1864, № 6946);
Погляд, мов хто туманом заснував. Він і дивився і нічого не бачив (Панас Мирний, I, 1954, 278);
// Про очі. Очі неначе побільшали і дивились кудись далеко, минаючи дерева (Михайло Коцюбинський. I, 1955, 36); Його сині очі, подібні до Настиних, дивились прихильно і щиро в очі дівчині (Леся Українка, III, 1952, 582); Дитячі очі... Ось вони дивляться на вас, іскряться безмежною цікавістю (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 26);
// Підглядати, заглядати туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін. — Вийду я з хати та з-за дверей і дивлюсь, а воно й водить оченятами — шукає мене! (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Вийшла далі мати на двір, під калину, з-за пшенички дивиться давай (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 101);
// розм. Намагатися знайти очима кого-, що-небудь. [Ганна:] Ти осьдечки, а я тебе в церкві дивлюся (Марко Кропивницький, II, 1958, 20);
// у що. Спостерігати за чим-небудь за допомогою оптичного приладу. Все незнайомі люди, пильно обдивлялись водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї дивилися (Андрій Головко, II, 1957, 169);
* Образно. Тюпцем круг неї [землі] лисий місяць Беззубо дивиться в монокль (Павло Тичина, I, 1957, 121);
// наказ. сп. дивись! (перев. скорочено: див.). Уживається як знак посилання в тексті.
Бісом дивитися див. біс; Вовком дивитися див. вовк; Дивитися в зуби див. зуб; Дивитися в корінь див. корінь; Дивитися в очі (у вічі) див. око; Дивитися в рот див. рот; Дивитися за собою — те саме, що Стежити за собою (див. стежити). — І за собою дивись. Он, глянь, розпатлалася, одна коса розплелася (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 92); Дивитися згори вниз див. згори: Дивитися зи́зом див. зиз; Дивитися іншими очима див. око; Дивитися крізь пальці див. палець; Дивитися нема на що — про щось незначне, мізерне; Дивитися правді в очі (у вічі) див. око; Дивитися смерті (небезпеці) в очі (у вічі) див. око; Дивлячись як; Дивлячись де; Дивлячись коли; Дивлячись який і т. ін. — в залежності від того, як (де, коли, який і т. ін.); Зашморгом дивитися дув. зашморг: Куди дивиться хто — чому не звертає уваги, не турбується хто-небудь про когось, щось. — Така багачка, вродлива, а покохала, такого убогого?.. Та куди ж батько та, мати дивилися?.. (Панас Мирний, II, 1954, 251); Куди очі дивляться див. око.

2. перен. Звертатися думками до кого-, чого-небудь, кудись.
Упевнено дивляться радянські люди в своє світле майбутнє, упевнено йдуть вони до нових перемог (Радянська Україна, 13.IX 1950, 1);
* Образно. Сміло дивимось у даль, Наші сили свіжі (Терень Масенко, Побратими, 1950, 8);
// на кого — що і без додатка. Робити що-небудь предметом своєї уваги; спостерігати. — Як облатався [Серединський], обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати.. Потім дивлюсь, — вже і втиривсь у мою хату! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 123); Дивлячись на своє життя, він звав його не безщасним і не бездольним, але трудним — собачим, — часом приходилося гибіти і на дощі і на холоді (Панас Мирний, I, 1954, 150);
// Звертати увагу, зважати на кого-, що-небудь. — Не дуже на те дивись, що розказують (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 233); — Ви не дивіться на те, що вона [дівчина] такою дурненькою виглядає, такою нещасною, о-о! Це., іродове кодло, найлютіший ворог людський! (Панас Мирний, I, 1954, 47);
// Брати приклад з кого-небудь. А также всі його [царя Латипа] підданці Носили латані галанці, Дивившись на свого царя (Іван Котляревський, I, 1952, 164);
// Виявляти зацікавлення, інтерес до кого-, чого-небудь. Значення столичних виборів величезне. Вся Росія дивиться тепер на Петербург (Ленін, 12, 1949, 1); На наш народ, на нашу культуру дивиться світ (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 90).

3. на що, перен. Мати повну точку зору на що-небудь, ставитись певним чином. [Печариця:] Там. [в університеті] усе багаті люди вчаться, що ласо змалку їли та багато поводилися, — от через те вони так і на світ дивляться (Панас Мирний, V, 1955, 146); — Мовчали б краще, колего,., та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно дивиться на свою місію... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197); Гайовий (а його підтримала більшість, в тому числі і Федір Іванович) дивився на це [пропозицію] інакше(Андрій Головко, II. 1957, 430);
// Вважати ким-, чим-небудь; приймати за когось, щось. На відліку від інших шляхетських авторів Боплан дивився на козаків, передусім, як на трудову верству, а вже потім, як на вояків (Український історичний журнал, 1, 1960, 113); — Тільки нехай не дивиться на нього Мотузка отак, мов перед ним гад який сидить (Андрій Головко, II, 1957, 164);
// розм. Розцінювати, сприймати яким-небудь чином.

4. за ким—чим або з спол. щоб. Наглядати за ким-, чим-небудь, піклуватися про кого-, що-небудь. — Я за тобою не примічаю, не дивись і ти за мною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 405); </i>— Брате, Якове! вона [жінка] тут буде... при батькові, при тобі. Дивися ти за нею... гляди її...</i> (Панас Мирний, IV, 1955, 51); — Швидко нас знову в кухні забрали: матір дивитись за дробиною, і мене з нею... (Панас Мирний, II, 1954, 289).

5. розм. Виявляти нерішучість, розгубленість або байдужість, безсторонність до кого-, чого-небудь. [Неофіт-раб:] Учили ви мене любити ближніх, так научіть мене їх боронитм, а не дивитись, опустивши руки, як в рабстві тяжкім браття погибають (Леся Українка, II, 1951, 237); [Аркадій:] Мене схилили, зламали, а ти спокійно дивишся... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 141).

6. Оглядати, розглядати кого-, що-небудь з метою ознайомлення. Громада., рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Вихваливши ту кімнату, що ми з хлопчиком собі найняли, хазяйки повели дивитись, показували столову [їдальню] (Марко Вовчок, I, 1955, 373); Їде чернець у Вишгород На Київ дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись (Тарас Шевченко, II, 1953. 37);
// Розглядати себе; видивлятися. Я вскочила в покої та давай дивитись з Катериною в дзеркало (Нечуй-Левицький, II, 1956,260); // Проглядаючи, знайомитися із змістом чого-небудь. Усюди був [чужий] і все робив, що хтів; дивився в книжку, сам робив книжки, і шив, і чай варив (Леся Українка, I, 1951, 402); — А папи? Адже вони дивляться у письмо, знають, що гріх, як на світі треба жити по правді, не те, що я — темний (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); // Бути глядачем у театрі, брати участь у перегляді вистави і т. ін. Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться (Леся Українка, V, 1956, 6); Наша нова, лялькова справа примушувала їздити в театр, дивитися там постановки (Моє життя в мнет.. 1955, 23); // рідко. Оглядати з метою встановлення чого-небудь. Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському кабінеті. Велике (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 454).

7. на що, у що, перен. Бути повернутим, виходити куди-небудь. Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір'я (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6); Жіночий монастир Дивиться віконцем на пустир (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 91); // Бути скерованим, спрямованим куди-небудь. Ось водокачки силует мов лине в неба шати... Гармата дивиться вперед, і ми біля гармати (Оос, Близька далина, 1960, 72); Лежало нас серок один. Всі мушки [гвинтівок] дивились у дріт (Юрій Яновський, V, 1959, 74).

8. перен., рідко. Мати який-небудь вигляд, виглядати як-небудь. Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни (Іван Франко, III, 1950, 127).

9. наказ. сп. дивись!, дивіться!; у знмч. вигукового слова: а) виражає зауваження, застереження, погрозу. — Дивись, Івасю, не одходь, братику; я зараз вернусь (Марко Вовчок, I, 1955, 38); — Лисичко, їж, їж, та дивися, Дрібнили кістками, бува, не вдавися (Іван Франко, XIII, 1954, 264); — Ти тілько мені будеш що казати учителеві, то — дивись! — І, показуючи кулак, шпарко замахнувся [хлопчик] ним (Панас Мирний, I, 1954, 327); б) виражає здивування, подив, докір, обурення. [Молодий грек:] Піфагорейці? Се вже ти збрехала, сі чисті люди, хоч кого спитайся! [Жінка:] Дивись ти! — «Чисті»! — Я хіба нечиста? (Леся Українка, II, 1951, 521); От який характер виявився в цього Котова! Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 281).

10. наказ. сп. дивись!, розм., у знач. вставн. сл. Можливо. Без коней їздять [люди], — ще колись І не такеє диво буде: От-от — дивись — На місяць злізуть панувати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 102); Так воно часом здається, що вже нема виходу, а воно, дивись, і знайдеться зовсім несподівано (Леся Українка, V, 1956, 163).

11. 1 ос. теп. ч. дивлюсь, дивимось, у знач. вставн. сл. Помічаю, помічаємо; бачу, бачите. Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок, I, 1955, 70).

Том 2, стор. 270., матеріал з Вікіпедії

• [file:///F:/%D0%A1%D0%90%D0%99%D0%A2%D0%98/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F%20%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%B0/Frame.html],
• Бджола, матеріали з сайту Екологія