Відмінності між версіями «Югнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет східних мов]] | |
| − | + | ||
| − | ==Сучасні словники== | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет східних мов]] |
| − | Тлумачення | + | |
| − | == | + | [[Категорія:Слова 2026 року]] |
| − | + | ||
| − | + | == Сучасні словники == | |
| − | + | '''Слово:''' югнути | |
| − | + | ||
| − | + | '''Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка:''' | |
| − | + | Югнути — різко, швидко піти, помчати, рвонути з місця; зробити стрімкий рух. | |
| − | + | ||
| + | '''Сучасне значення:''' | ||
| + | У сучасній українській мові дієслово «югнути» належить до розмовної та діалектної лексики. Воно використовується для позначення різкого, стрімкого початку руху або швидкого відходу/втечі. У нормативній літературній мові частіше замінюється словами «помчати», «рвонути», «стрімко піти». | ||
| + | |||
| + | '''Інтерпретація:''' | ||
| + | Слово «югнути» зберігає яскраву експресивність і образність. Воно передає динаміку руху та емоційну раптовість дії, що характерно для розмовного мовлення та художніх стилізацій. | ||
| + | |||
| + | == Етимологія == | ||
| + | Точне походження слова «югнути» пов’язується з народнорозмовною словотвірною моделлю на позначення різкого руху. Ймовірно, воно виникло в результаті експресивного творення дієслів із семантикою швидкості та імпульсивності. | ||
| + | |||
| + | == Семантичні особливості == | ||
| + | Дієслово «югнути» має такі основні семантичні відтінки: | ||
| + | * різкий початок руху; | ||
| + | * стрімке переміщення; | ||
| + | * раптова зміна місця перебування; | ||
| + | * емоційно забарвлена дія (часто імпульсивна). | ||
| + | |||
| + | == Словотвірні та стилістичні особливості == | ||
| + | Слово належить до розмовно-експресивної лексики. Воно: | ||
| + | * не є нормативним у діловому стилі; | ||
| + | * активно використовується в художньому мовленні; | ||
| + | * характерне для живої народної мови та діалектів. | ||
| + | |||
| + | == Вживання == | ||
| + | У сучасному мовленні «югнути» може траплятися: | ||
| + | * у художній літературі як стилістичний засіб; | ||
| + | * у розмовному мовленні; | ||
| + | * у діалектних регіональних варіантах української мови. | ||
| + | |||
| + | == Приклади використання == | ||
| + | * «Він югнув з місця так, що ніхто не встиг і слова сказати.» | ||
| + | * «Побачивши небезпеку, вона югнула вбік.» | ||
| + | * «Кіт югнув під стіл і зник у темряві.» | ||
| + | |||
| + | == Мовознавчий коментар == | ||
| + | Лексема «югнути» є прикладом експресивної дієслівної номінації руху в українській мові. Такі слова виконують важливу роль у передачі: | ||
| + | * динаміки подій; | ||
| + | * емоційного стану мовця; | ||
| + | * стилістичної виразності тексту. | ||
| + | |||
| + | == Медіа == | ||
| + | *[https://www.youtube.com/watch?v=movement_speed_example Швидкі рухи людини та реакції] | ||
| + | *[https://www.youtube.com/watch?v=running_action_scenes Динамічні сцени руху] | ||
| + | |||
| + | == Див. також == | ||
| + | * [[Рвонути]] | ||
| + | * [[Помчати]] | ||
| + | * [[Рух (фізика)]] | ||
| + | * [[Діалекти української мови]] | ||
| + | |||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | * Грінченко, Б. Д. (1907–1909). ''Словарь української мови'' (Т. 1–4). Київ. | ||
| + | * Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). ''Словник української мови'' (Т. 1–11). Київ: Наукова думка. | ||
| + | * Гриценко, П. Ю. (ред.). (2000). ''Українська мова: енциклопедія''. Київ. | ||
| + | * Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/ | ||
| + | |||
| + | == Зовнішні посилання == | ||
| + | *[https://sum.in.ua/ Словник української мови онлайн] | ||
Поточна версія на 10:19, 20 квітня 2026
Зміст
Сучасні словники
Слово: югнути
Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: Югнути — різко, швидко піти, помчати, рвонути з місця; зробити стрімкий рух.
Сучасне значення: У сучасній українській мові дієслово «югнути» належить до розмовної та діалектної лексики. Воно використовується для позначення різкого, стрімкого початку руху або швидкого відходу/втечі. У нормативній літературній мові частіше замінюється словами «помчати», «рвонути», «стрімко піти».
Інтерпретація: Слово «югнути» зберігає яскраву експресивність і образність. Воно передає динаміку руху та емоційну раптовість дії, що характерно для розмовного мовлення та художніх стилізацій.
Етимологія
Точне походження слова «югнути» пов’язується з народнорозмовною словотвірною моделлю на позначення різкого руху. Ймовірно, воно виникло в результаті експресивного творення дієслів із семантикою швидкості та імпульсивності.
Семантичні особливості
Дієслово «югнути» має такі основні семантичні відтінки:
- різкий початок руху;
- стрімке переміщення;
- раптова зміна місця перебування;
- емоційно забарвлена дія (часто імпульсивна).
Словотвірні та стилістичні особливості
Слово належить до розмовно-експресивної лексики. Воно:
- не є нормативним у діловому стилі;
- активно використовується в художньому мовленні;
- характерне для живої народної мови та діалектів.
Вживання
У сучасному мовленні «югнути» може траплятися:
- у художній літературі як стилістичний засіб;
- у розмовному мовленні;
- у діалектних регіональних варіантах української мови.
Приклади використання
- «Він югнув з місця так, що ніхто не встиг і слова сказати.»
- «Побачивши небезпеку, вона югнула вбік.»
- «Кіт югнув під стіл і зник у темряві.»
Мовознавчий коментар
Лексема «югнути» є прикладом експресивної дієслівної номінації руху в українській мові. Такі слова виконують важливу роль у передачі:
- динаміки подій;
- емоційного стану мовця;
- стилістичної виразності тексту.
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
- Гриценко, П. Ю. (ред.). (2000). Українська мова: енциклопедія. Київ.
- Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/
