Відмінності між версіями «Ґлей»

Версія за 13:03, 2 квітня 2026

Ґлей, ґлею, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг). Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 349.

Сучасні словники

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря темніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стельмах). Ніхто, як він, не вмів здирати з вишень глей (Сос., 1, 1957, 344); * У порівн. Повітря тремтіло набряклим вишневим глеєм (Стельмах, На.. землі, 1949, 205).(Тлумачення із "Словника української мови"*)

Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров).2. Те саме, що мул. І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Греб., І, 1957, 44); І ось уже показалося дно річки - блакитний глей і жовтий пісок та латаття (Донч., V, 1957, 134).(Тлумачення із "Словника української мови"*)

ГЛЕЙ1, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29); Вася з Сонею розказали, як пішли вони сьогодні на город і хотіли в яру накопати глею для глиняних м'ячів (Коп., Сон. ранок, 1951, 108); * У порівн. Чіпка покуштував галушку, - глевка, як глей (Мирний, II, 1954, 148).

2. Те саме, що мул. І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Греб., І, 1957, 44); І ось уже показалося дно річки - блакитний глей і жовтий пісок та латаття (Донч., V, 1957, 134). ГЛЕЙ2, ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи та ін.). Ніхто, як він, не вмів здирати з вишень глей (Сос., 1, 1957, 344); * У порівн. Повітря тремтіло набряклим вишневим глеєм (Стельмах, На.. землі, 1949, 205). ҐЛЕЙ ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи і т. ін.).