Відмінності між версіями «Облуплений»
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
ОБЛУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупити. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222); Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Янов., І, 1958, 186). | ОБЛУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупити. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222); Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Янов., І, 1958, 186). | ||
| + | |||
| + | 2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Дерева якісь дивні - зовсім облуплені, голісінькі, ніби з них хто взяв та й спустив усю кору (Збан., Мор. чайка, 1959, 6); | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 24: | Рядок 26: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | |||
| + | https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 13:41, 30 березня 2026
Облуплений, -а, -е. Ободранный. Знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Тлумачення із "Словника української мови"
ОБЛУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупити. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222); Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Янов., І, 1958, 186).
2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Дерева якісь дивні - зовсім облуплені, голісінькі, ніби з них хто взяв та й спустив усю кору (Збан., Мор. чайка, 1959, 6);
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9
