Відмінності між версіями «Озиватися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Медіа)
 
(не показані 8 проміжних версій 3 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Озива́тися, -ва́юся, -єшся, '''сов. в. '''озватися, -звуся, -вешся, '''''гл. ''1) Отзываться, отозваться, заговорить. ''Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. ''Котл. НП. ''Озоветься старший брат до середульшого словами. ''Дума. ''Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. ''Г. Барв. 355. 2) '''— за кого'''. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. ''Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. ''К. ЦН. 197.  
 
'''Озива́тися, -ва́юся, -єшся, '''сов. в. '''озватися, -звуся, -вешся, '''''гл. ''1) Отзываться, отозваться, заговорить. ''Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. ''Котл. НП. ''Озоветься старший брат до середульшого словами. ''Дума. ''Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. ''Г. Барв. 355. 2) '''— за кого'''. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. ''Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. ''К. ЦН. 197.  
 +
[[Категорія:Оз]]
 +
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
−
===[http://sum.in.ua/s/Ozyvatysja]===
+
: Словник української мови
−
ОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗВАТИСЯ, озвуся, озвешся і озовуся, озовещся, док. Те саме, що обзиватися 1—5. — Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Українські народні казки, 1951, 43); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. — Де ти? Де ти, озовися! Прийди, серце, пригорнися (Тарас Шевченко, II, 1963, 157); — А.. прочую що погане про дівку — нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Любов Яновська, I, 1959, 39); — Здоров був, Цуцику! Знічев'я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); Незабаром його кудись погнали та більш він не вертався, не озивався (Панас Мирний, I, 1949, 138); Пробачте, що я так довго не озивався (Володимир Самійленко, II, 1958, 452); В хлівці тихо шавкотіли качки, а в густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов'ї... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 279); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 22); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Борис Грінченко, I, 1963, 246); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Мирослав Ірчан, I, 1958, 295); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповпяло та прибільшало щастячка й радощів, — Галине сердечко до всіх озивалося (Марко Вовчок, I, 1955, 324); На те в грудях мужні сили, На те в серці щирі гуки, Щоб співати до могили, Озиватись на всі муки (Павло Грабовський, I, 1959, 519);  
+
ОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗВАТИСЯ, озвуся, озвешся і озовуся, озовешся, док. Те саме, що обзиватися 1-5. - Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Укр.. казки, 1951, 43); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю . - Де ти? Де ти, озовися? Прийди, серце, пригорнися (Шевч., II, 1963, 157); - А.. прочую що погане про дівку - нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Л. Янов., І, 1959, 39); - Здоров був, Цуцику! Знічев 'я спочиваєш? - Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь... (Гл., Вибр., 1951, 115); Незабаром його кудись погнали та більш він не вертався, не озивався (Мирний, І, 1949, 138); Пробачте, що я так довго не озивався (Сам., II, 1958, 452); В хлівці тихо шавкотіли качки, а в густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов 'ї... (Вирган, В розп. літа, 1959, 279); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (Мур., Широка дорога, 1950, 22); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Гр., І, 1963, 246); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Ірчан, І, 1958, 295); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповняло та прибільшало щастячка й радощів, - Галине сердечко до всіх озивалося (Вовчок, І, 1955, 324); На те в грудях мужні сили, На те в серці щирі гуки, Щоб співати до могили, Озиватись на всі муки (Граб., І, 1959, 519); // Давати оцінку кому-, чому-небудь. Про нововигадані церковні школи [піп] озивався неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Гр., II, 1963, 70).
−
// Давати оцінку кому-, чому-небудь. Про нововигадані церковні школи [піп] озивався неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Борис Грінченко, II, 1963, 70).  
+
 
 +
Озиватися (озватися) словом - те саме, що Обзиватися (обізватися) словом (див. обзиватися). Ти [Україно] ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (Рильський, І, 1956, 356); Софія не зважилась, а може й не схотіла озватися до баронеси словом (Л. Укр., III, 1952, 530).
 +
: СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16
 +
 
 +
ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док.
 +
 
 +
1. Те саме, що обзива́тися 1, 3. – А .. прочую що погане про дівку – нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Л. Яновська); Любий і разом неможливий Юрку! Ніяк не доберу, чому ти й досі не озиваєшся, дарма, що я передав тобі листа (Б. Антоненко-Давидович); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Мирослав Ірчан); Розпливається моя тінь по стелі, по стінах, зависає наді мною – і тихо озивається рояль, білі клавіші тепліють під пальцями (Н. Бічуя); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. – Де ти? Де ти, озовися? Прийди, серце, пригорнися (Т. Шевченко); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Б. Грінченко).
 +
 
 +
2. перен. Те саме, що обзива́тися 2, 4, 5. В густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов'ї... (І. Вирган); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповняло та прибільшало щастячка й радощів, – Галине сердечко до всіх озивалося (Марко Вовчок); Про нововигадані церковні школи озивався [піп] неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Б. Грінченко); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (І. Муратов); На ледь чутний шурхіт ніг з двору озвався собака – загавкав, та одразу ж, упізнавши свого, заскавулів і притих (В. Малик); Від однієї фрази “кришталеві дороги” прокинулося все колишнє і гострим болем у серці озвалося відлуння минулого... (М. Дашкієв); Човен насподі води мав зовсім мало, якраз стільки, аби в ній озвалася колючими мурашками вивихнута нога (М. Дочинець).
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
 
 
==Медіа==
 
==Медіа==
−
{{#ev:youtube|WnisBb2rVOg}}
+
https://www.youtube.com/watch?v=yRlbUzgqT_I
−
==Іноземні словники==
+
 
−
look around
+
==Див. також==
−
1 : to go through a place in order to see what is there : to explore a place We arrived early at the theater and spent a few minutes looking around. The kids looked around the shops while we unpacked.
+
 
−
2 : to search (for something) I looked around for my keys but I couldn't find them anywhere. He is looking around for a new car.
+
==Джерела та література==
−
[[Категорія:Оз]]
+
* Словник UA: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
−
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
+
 
−
сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
+
* СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16:https://sum20ua.com/?page=2073&searchWord=%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F&wordid=65524
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 +
 
 +
[[Категорія:Слова 2026 року]]

Поточна версія на 17:20, 28 березня 2026

Озива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за кого. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.

Сучасні словники

: Словник української мови

ОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗВАТИСЯ, озвуся, озвешся і озовуся, озовешся, док. Те саме, що обзиватися 1-5. - Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Укр.. казки, 1951, 43); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю . - Де ти? Де ти, озовися? Прийди, серце, пригорнися (Шевч., II, 1963, 157); - А.. прочую що погане про дівку - нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Л. Янов., І, 1959, 39); - Здоров був, Цуцику! Знічев 'я спочиваєш? - Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь... (Гл., Вибр., 1951, 115); Незабаром його кудись погнали та більш він не вертався, не озивався (Мирний, І, 1949, 138); Пробачте, що я так довго не озивався (Сам., II, 1958, 452); В хлівці тихо шавкотіли качки, а в густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов 'ї... (Вирган, В розп. літа, 1959, 279); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (Мур., Широка дорога, 1950, 22); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Гр., І, 1963, 246); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Ірчан, І, 1958, 295); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповняло та прибільшало щастячка й радощів, - Галине сердечко до всіх озивалося (Вовчок, І, 1955, 324); На те в грудях мужні сили, На те в серці щирі гуки, Щоб співати до могили, Озиватись на всі муки (Граб., І, 1959, 519); // Давати оцінку кому-, чому-небудь. Про нововигадані церковні школи [піп] озивався неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Гр., II, 1963, 70).

Озиватися (озватися) словом - те саме, що Обзиватися (обізватися) словом (див. обзиватися). Ти [Україно] ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (Рильський, І, 1956, 356); Софія не зважилась, а може й не схотіла озватися до баронеси словом (Л. Укр., III, 1952, 530). 

: СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16

ОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗВА́ТИСЯ, озву́ся, озве́шся і озову́ся, озове́шся, док.

1. Те саме, що обзива́тися 1, 3. – А .. прочую що погане про дівку – нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Л. Яновська); Любий і разом неможливий Юрку! Ніяк не доберу, чому ти й досі не озиваєшся, дарма, що я передав тобі листа (Б. Антоненко-Давидович); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Мирослав Ірчан); Розпливається моя тінь по стелі, по стінах, зависає наді мною – і тихо озивається рояль, білі клавіші тепліють під пальцями (Н. Бічуя); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. – Де ти? Де ти, озовися? Прийди, серце, пригорнися (Т. Шевченко); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Б. Грінченко).

2. перен. Те саме, що обзива́тися 2, 4, 5. В густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов'ї... (І. Вирган); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповняло та прибільшало щастячка й радощів, – Галине сердечко до всіх озивалося (Марко Вовчок); Про нововигадані церковні школи озивався [піп] неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Б. Грінченко); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (І. Муратов); На ледь чутний шурхіт ніг з двору озвався собака – загавкав, та одразу ж, упізнавши свого, заскавулів і притих (В. Малик); Від однієї фрази “кришталеві дороги” прокинулося все колишнє і гострим болем у серці озвалося відлуння минулого... (М. Дашкієв); Човен насподі води мав зовсім мало, якраз стільки, аби в ній озвалася колючими мурашками вивихнута нога (М. Дочинець).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=yRlbUzgqT_I

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Озиватися&oldid=416036