Відмінності між версіями «Времення»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ||
[[Файл:Прекраснапогода281118.jpg|міні]] | [[Файл:Прекраснапогода281118.jpg|міні]] | ||
| − | |||
'''Времення, -ня, '''''с. ''Хорошая погода? ''Чиє времення, того й погода. ''Ном. № 13354. | '''Времення, -ня, '''''с. ''Хорошая погода? ''Чиє времення, того й погода. ''Ном. № 13354. | ||
[[Категорія:Вр]] | [[Категорія:Вр]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Вре́мення — іменник середнього роду в українській мові, що означає сприятливий час, гарну погоду або період удачі та панування. | |
| − | + | Слово є похідним від давньослов’янського *verme (час). Корінь спільний з сучасним «время» (архаїзм в укр. мові) та «час». | |
| − | + | Морфологія: Суфікс -ння надає слову значення тривалості або стану (подібно до гуляння, спання). В українській мові питомим відповідником є слово «годиина», яке в діалектах також означає «гарну погоду» (наприклад, «настала година» - визирнуло сонце). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Етимологічний словник української мови : у 7 т. Т. 1 (А–Г). Стаття «Верем’я». | ||
| + | Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. : у 2 т. — К.: Наукова думка. | ||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет Суспільно-гуманітарних наук]] | |
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/ Факультет Суспільно-гуманітарних наук]] | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
| − | [[Категорія:Слова | + | |
Поточна версія на 14:16, 28 березня 2026
Времення, -ня, с. Хорошая погода? Чиє времення, того й погода. Ном. № 13354.
Сучасні словники
Вре́мення — іменник середнього роду в українській мові, що означає сприятливий час, гарну погоду або період удачі та панування. Слово є похідним від давньослов’янського *verme (час). Корінь спільний з сучасним «время» (архаїзм в укр. мові) та «час». Морфологія: Суфікс -ння надає слову значення тривалості або стану (подібно до гуляння, спання). В українській мові питомим відповідником є слово «годиина», яке в діалектах також означає «гарну погоду» (наприклад, «настала година» - визирнуло сонце).
Джерела та література
Етимологічний словник української мови : у 7 т. Т. 1 (А–Г). Стаття «Верем’я». Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. : у 2 т. — К.: Наукова думка.
