Відмінності між версіями «Ложок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ. Категорія:Ло)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ.  
 
'''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ.  
[[Категорія:Ло]]
+
 
 +
== Історія слова ==
 +
[[Файл:Images (4).jpg|1200px|обрамити|left|Сухое русло. Любечъ]]
 +
 
 +
 
 +
 
 +
'''Слово ложок у значенні «сухе русло»''' є характерним для північних діалектів України (зокрема Лівобережного Полісся). Цей запис походить зі зборів Павла Чубинського або лексичних матеріалів, зібраних для словника Грінченка в Чернігівській губернії. Помітка Любечъ вказує на місто Любеч (нині Чернігівська область). Це давнє місто на Дніпрі, де рельєф порізаний ярами та старими річищами.
 +
 
 +
 
 +
'''Походження та значення цього слова:'''
 +
 
 +
* ''Етимологія (походження):'' походить від праслов’янського кореня *логъ / *ложе — «заглибина, місце лежання, русло», спорідненого зі словами «ложе», «лог», «улоговина». Первісне значення пов’язане з уявленням про місце, де «лежить» або накопичується вода.
 +
* ''Історія слова:'' уживалося в народному мовленні для позначення природних форм рельєфу — висохлих русел річок, струмків або понижень місцевості. Зафіксоване в регіональному вживанні (зокрема: Любеч).
 +
 
 +
 
 +
== Сучасний словник ==
 +
'''''У наведеному контексті ложок''''' - це не кухонне приладдя (хоча звучить так само), а топографічний об'єкт:
 +
* ''Сухе русло:'' канал, яким вода тече лише під час танення снігу або сильних злив, а в інший час він залишається порожнім;
 +
* ''Улоговина:'' невелика видовжена западина з пологими схилами.
 +
 
 +
''Як цікавий факт, в українській топоніміці назви на кшталт Ложок, Ложки, Довгий Лог часто зустрічаються саме в місцях, де рельєф має природні водовідводи або пересохлі притоки річок.''
 +
 
 +
'''Отже, це діалектне та маловживане слово. У сучасній українській мові переважають відповідники: сухе русло, улоговина, яр, балка (залежно від контексту).'''
 +
== Ілюстрації ==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 22789512-stock-photo-dry-riverbed.jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Istockphoto-877873404-1024x1024.jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Суха.jpg|x300px]]
 +
|}
 +
== Див. також ==
 +
 
 +
'''Для опису подібних форм рельєфу в українській мові використовують:'''
 +
 
 +
* ''Балка:'' велика задернована улоговина (часто суха);
 +
* ''Виярок / Яруга:'' глибока довга западина, вимита водою;
 +
* ''Сухоріччя:'' офіційний географічний термін для позначення колишнього річища річки;
 +
* ''Уло́щина:'' широка долина з пологими берегами;
 +
* ''Стариця:'' частина колишнього річища, яка іноді перетворюється на вузьке озеро, а іноді пересихає, стаючи «ложком».
 +
== Джерела та література ==
 +
=== Використана література:===
 +
* Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 375.
 +
 
 +
=== Використані інтернет джерела: ===
 +
* https://hrinchenko.com/dictionary/word/26752-lozok
 +
* https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%BA
 +
* https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%B0
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет педагогічної освіти]]
 +
[[Категорія:Слова 2026 року]]

Поточна версія на 13:03, 28 березня 2026

Ложок, -жка́, м. Сухое русло. Любечъ.

Історія слова

Сухое русло. Любечъ


Слово ложок у значенні «сухе русло» є характерним для північних діалектів України (зокрема Лівобережного Полісся). Цей запис походить зі зборів Павла Чубинського або лексичних матеріалів, зібраних для словника Грінченка в Чернігівській губернії. Помітка Любечъ вказує на місто Любеч (нині Чернігівська область). Це давнє місто на Дніпрі, де рельєф порізаний ярами та старими річищами.


Походження та значення цього слова:

  • Етимологія (походження): походить від праслов’янського кореня *логъ / *ложе — «заглибина, місце лежання, русло», спорідненого зі словами «ложе», «лог», «улоговина». Первісне значення пов’язане з уявленням про місце, де «лежить» або накопичується вода.
  • Історія слова: уживалося в народному мовленні для позначення природних форм рельєфу — висохлих русел річок, струмків або понижень місцевості. Зафіксоване в регіональному вживанні (зокрема: Любеч).


Сучасний словник

У наведеному контексті ложок - це не кухонне приладдя (хоча звучить так само), а топографічний об'єкт:

  • Сухе русло: канал, яким вода тече лише під час танення снігу або сильних злив, а в інший час він залишається порожнім;
  • Улоговина: невелика видовжена западина з пологими схилами.

Як цікавий факт, в українській топоніміці назви на кшталт Ложок, Ложки, Довгий Лог часто зустрічаються саме в місцях, де рельєф має природні водовідводи або пересохлі притоки річок.

Отже, це діалектне та маловживане слово. У сучасній українській мові переважають відповідники: сухе русло, улоговина, яр, балка (залежно від контексту).

Ілюстрації

Depositphotos 22789512-stock-photo-dry-riverbed.jpg Istockphoto-877873404-1024x1024.jpg Суха.jpg

Див. також

Для опису подібних форм рельєфу в українській мові використовують:

  • Балка: велика задернована улоговина (часто суха);
  • Виярок / Яруга: глибока довга западина, вимита водою;
  • Сухоріччя: офіційний географічний термін для позначення колишнього річища річки;
  • Уло́щина: широка долина з пологими берегами;
  • Стариця: частина колишнього річища, яка іноді перетворюється на вузьке озеро, а іноді пересихає, стаючи «ложком».

Джерела та література

Використана література:

  • Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 375.

Використані інтернет джерела: