Відмінності між версіями «Ложок»
(Створена сторінка: '''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ. Категорія:Ло) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ. | '''Ложок, -жка́, '''''м. ''Сухое русло. Любечъ. | ||
| − | [[Категорія: | + | |
| + | == Історія слова == | ||
| + | [[Файл:Images (4).jpg|1200px|обрамити|left|Сухое русло. Любечъ]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Слово ложок у значенні «сухе русло»''' є характерним для північних діалектів України (зокрема Лівобережного Полісся). Цей запис походить зі зборів Павла Чубинського або лексичних матеріалів, зібраних для словника Грінченка в Чернігівській губернії. Помітка Любечъ вказує на місто Любеч (нині Чернігівська область). Це давнє місто на Дніпрі, де рельєф порізаний ярами та старими річищами. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Походження та значення цього слова:''' | ||
| + | |||
| + | * ''Етимологія (походження):'' походить від праслов’янського кореня *логъ / *ложе — «заглибина, місце лежання, русло», спорідненого зі словами «ложе», «лог», «улоговина». Первісне значення пов’язане з уявленням про місце, де «лежить» або накопичується вода. | ||
| + | * ''Історія слова:'' уживалося в народному мовленні для позначення природних форм рельєфу — висохлих русел річок, струмків або понижень місцевості. Зафіксоване в регіональному вживанні (зокрема: Любеч). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | == Сучасний словник == | ||
| + | '''''У наведеному контексті ложок''''' - це не кухонне приладдя (хоча звучить так само), а топографічний об'єкт: | ||
| + | * ''Сухе русло:'' канал, яким вода тече лише під час танення снігу або сильних злив, а в інший час він залишається порожнім; | ||
| + | * ''Улоговина:'' невелика видовжена западина з пологими схилами. | ||
| + | |||
| + | ''Як цікавий факт, в українській топоніміці назви на кшталт Ложок, Ложки, Довгий Лог часто зустрічаються саме в місцях, де рельєф має природні водовідводи або пересохлі притоки річок.'' | ||
| + | |||
| + | '''Отже, це діалектне та маловживане слово. У сучасній українській мові переважають відповідники: сухе русло, улоговина, яр, балка (залежно від контексту).''' | ||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 22789512-stock-photo-dry-riverbed.jpg|x300px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Istockphoto-877873404-1024x1024.jpg|x300px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Суха.jpg|x300px]] | ||
| + | |} | ||
| + | == Див. також == | ||
| + | |||
| + | '''Для опису подібних форм рельєфу в українській мові використовують:''' | ||
| + | |||
| + | * ''Балка:'' велика задернована улоговина (часто суха); | ||
| + | * ''Виярок / Яруга:'' глибока довга западина, вимита водою; | ||
| + | * ''Сухоріччя:'' офіційний географічний термін для позначення колишнього річища річки; | ||
| + | * ''Уло́щина:'' широка долина з пологими берегами; | ||
| + | * ''Стариця:'' частина колишнього річища, яка іноді перетворюється на вузьке озеро, а іноді пересихає, стаючи «ложком». | ||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | === Використана література:=== | ||
| + | * Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 375. | ||
| + | |||
| + | === Використані інтернет джерела: === | ||
| + | * https://hrinchenko.com/dictionary/word/26752-lozok | ||
| + | * https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%BA | ||
| + | * https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%B0 | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2026 року]] | ||
Поточна версія на 13:03, 28 березня 2026
Ложок, -жка́, м. Сухое русло. Любечъ.
Зміст
Історія слова
Слово ложок у значенні «сухе русло» є характерним для північних діалектів України (зокрема Лівобережного Полісся). Цей запис походить зі зборів Павла Чубинського або лексичних матеріалів, зібраних для словника Грінченка в Чернігівській губернії. Помітка Любечъ вказує на місто Любеч (нині Чернігівська область). Це давнє місто на Дніпрі, де рельєф порізаний ярами та старими річищами.
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження): походить від праслов’янського кореня *логъ / *ложе — «заглибина, місце лежання, русло», спорідненого зі словами «ложе», «лог», «улоговина». Первісне значення пов’язане з уявленням про місце, де «лежить» або накопичується вода.
- Історія слова: уживалося в народному мовленні для позначення природних форм рельєфу — висохлих русел річок, струмків або понижень місцевості. Зафіксоване в регіональному вживанні (зокрема: Любеч).
Сучасний словник
У наведеному контексті ложок - це не кухонне приладдя (хоча звучить так само), а топографічний об'єкт:
- Сухе русло: канал, яким вода тече лише під час танення снігу або сильних злив, а в інший час він залишається порожнім;
- Улоговина: невелика видовжена западина з пологими схилами.
Як цікавий факт, в українській топоніміці назви на кшталт Ложок, Ложки, Довгий Лог часто зустрічаються саме в місцях, де рельєф має природні водовідводи або пересохлі притоки річок.
Отже, це діалектне та маловживане слово. У сучасній українській мові переважають відповідники: сухе русло, улоговина, яр, балка (залежно від контексту).
Ілюстрації
| |
|
|
Див. також
Для опису подібних форм рельєфу в українській мові використовують:
- Балка: велика задернована улоговина (часто суха);
- Виярок / Яруга: глибока довга западина, вимита водою;
- Сухоріччя: офіційний географічний термін для позначення колишнього річища річки;
- Уло́щина: широка долина з пологими берегами;
- Стариця: частина колишнього річища, яка іноді перетворюється на вузьке озеро, а іноді пересихає, стаючи «ложком».
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 375.
