Відмінності між версіями «Шкряботіти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [Shkriabotity(1)09102025.png] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 17:01, 9 жовтня 2025
Шкряботі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15.
Зміст
Сучасні словники
ШКРЯБОТІТИ, очу, отиш, недок., перех. і неперех, Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю - слухаю, мов крізь сон... (Вас., II, 1959, 93); Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Досв., Гюлле, 1961, 22); Він чув, як Штепа шкряботить біля своєї тумбочки, вечеряв в темряві хлібом та ковбасою (Гончар, Людина.., 1960, 24); Навіть миші не шкряботіли: втекли тієї лихої зими кудись у поле, де було більше їстівного, ніж у людей (Мур., Жила.. вдова, 1960, 62).
Ілюстрації
| [Shkriabotity(1)09102025.png] | 
|
|
|
