Відмінності між версіями «Шкряботіти»

Версія за 16:28, 9 жовтня 2025

Шкряботі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15.

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Факультет романогерманської філології}}

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
 сучасність|підрозділ=Факультет романогерманської філології}}
-ШКРЯБОТІТИ, очу, отиш, недок., перех. і неперех, Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю - слухаю, мов крізь сон... (Вас., II, 1959, 93); Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Досв., Гюлле, 1961, 22); Він чув, як Штепа шкряботить біля своєї тумбочки, вечеряв в темряві хлібом та ковбасою (Гончар, Людина.., 1960, 24); Навіть миші не шкряботіли: втекли тієї лихої зими кудись у поле, де було більше їстівного, ніж у людей (Мур., Жила.. вдова, 1960, 62).