Відмінності між версіями «Земленька»

Версія за 13:47, 13 квітня 2025

Зе́мленька, -ки, ж. Ум. отъ земля.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЗЕ́МЛЕНЬКА, и, жін., рідко. Пестл. до земля 2—6. Засиніли проліски У ліску, у ліску... Швидко буде земленька Вся в вінку (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 233).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЗЕМЛЯ́, і, жін.

1. тільки одн. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось-стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Тарас Шевченко, II, 1963, 337); Хай дітям нашим на потребу Ростуть могутні кораблі, Нехай розвідниками в небо Летять супутники Землі! (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 15); // Місце життя і діяльності людей. [Неофіт-раб:] Паненяті аж два щастя буде, одно тут, на землі, а друге в небі... (Леся Українка, II, 1951, 226); — Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут, на землі, — роздумував він (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 251); * У порівняннях. Далеко, як небо від землі (Номис, 1864, № 7928).

2. тільки одн. Верхній шар земної кори. Яка була мерзла земля, зараз уся порозтавала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 123); На всьому, на всьому борні їх печать, в воді й під землею їх кості лежать (Володимир Сосюра, I, 1957, 447); // розм. Земляна поверхня, площина, по якій ходять. Брязнуло до землі намисто й розкотилось по куточках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю й лежали на ній (Олександр Довженко, I, 1958, 437).

Ілюстрації

Медіа Див. також Ґрунти України