Відмінності між версіями «Рученя»
| Рядок 88: | Рядок 88: | ||
Антонімів у прямому значенні немає, оскільки «рученя» — це зменшувально-пестлива форма. Але умовно протиставити можна: | Антонімів у прямому значенні немає, оскільки «рученя» — це зменшувально-пестлива форма. Але умовно протиставити можна: | ||
• '''Рука''' (нейтральна, “велика”, доросла форма) | • '''Рука''' (нейтральна, “велика”, доросла форма) | ||
| − | • '''Лапа''' (груба, зневажлива форма) | + | • '''Лапа''' (груба, зневажлива форма)<br /> |
| + | |||
'''Стилістичне забарвлення:''' | '''Стилістичне забарвлення:''' | ||
Слово має емоційно-позитивне, лагідне забарвлення. | Слово має емоційно-позитивне, лагідне забарвлення. | ||
Часто використовується: | Часто використовується: | ||
| − | • у розмові з дітьми | + | • '''у розмові з дітьми''' |
| − | • у піснях і віршах | + | • '''у піснях і віршах''' |
| − | • у художній літературі для створення ніжної атмосфери | + | • '''у художній літературі для створення ніжної атмосфери''' |
| + | '''Приклади речень:''' | ||
| + | 1. Маленьке рученя тягнеться до сонця. | ||
| + | 2. Вона поклала своє рученя на його плече. | ||
| + | 3. Поранене рученя боліло, але дитина не плакала. | ||
| + | 4. Тремтливе рученя сховалося в татову долоню. | ||
| + | 5. Дівчинка простягла рученята, просячи обіймів. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 09:12, 9 квітня 2025
Рученя, -няти, с. Рученка, маленькая ручка. Білі рученята мліютьобнімають. Шевч. 133. Ум. Рученятко, рученя́точко.
Іменник, неістота, середній рід, зменшено-пестлива форма від слова «рука».
Походження:
Слово «рученя» походить від праслов’янського слова “rǫka”, яке вживалося в багатьох слов’янських мовах із тим самим значенням — “рука”.
Додавання суфікса -ен- або -еньк- в українській мові утворює зменшено-пестливі форми:
• ніжка → ніженька, • голова → голівонька, • рука → ручка → рученя, рученька.
Це — типова риса української мови: виражати емоції, лагідність через зміну слова.
Зміст
Сучасні словники
Значення:
Слово «рученя» означає маленьку, ніжну руку, зазвичай дитячу або жіночу. Часто використовується для вираження ласки, турботи, поетичності, мимими-настрою.
Контекст:
• У спілкуванні з дитиною: “Покажи своє рученя — загоїмо подряпинку.” • У літературі/поезії: “Ой, рученько-рученько, біла, мов лілея…”
Морфемний аналіз:
руч-е-н-я
• руч — корінь (від “рука”) • е — з’єднувальний голосний • н — суфікс зменшення • я — закінчення
Тип словотворення: суфіксальний Базове слово: рука → ручка → рученя '
Ілюстрації
| |
|
|
|
Медіа
Див. також
Відмінювання (однина):
• Називний: рученя • Родовий: рученяти • Давальний: рученяті • Знахідний: рученя • Орудний: рученятям • Місцевий: на/у рученяті • Кличний: рученя
Множина: рученята, рученят, рученятам тощо.
Вживання у фольклорі та поезії:
У піснях, казках, колискових часто вживається як:
• рученяточко, • рученька, • ручка, • біленьке рученя, • золотеньке рученятко
Наприклад (фольклор): А мати ж рученьки йому цілує, А сльоза з очей їй котиться, болить…
Синоніми:
• Ручка • Рученька • Долонька (у певних контекстах) • Кисть (нейтральне слово, без пестливості)
Антоніми:
Антонімів у прямому значенні немає, оскільки «рученя» — це зменшувально-пестлива форма. Але умовно протиставити можна:
• Рука (нейтральна, “велика”, доросла форма) • Лапа (груба, зневажлива форма)
Стилістичне забарвлення:
Слово має емоційно-позитивне, лагідне забарвлення.
Часто використовується: • у розмові з дітьми • у піснях і віршах • у художній літературі для створення ніжної атмосфери
Приклади речень:
1. Маленьке рученя тягнеться до сонця. 2. Вона поклала своє рученя на його плече. 3. Поранене рученя боліло, але дитина не плакала. 4. Тремтливе рученя сховалося в татову долоню. 5. Дівчинка простягла рученята, просячи обіймів.
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/{{{підрозділ}}}]]