Відмінності між версіями «Зімліти»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЗІМЛІ́ТИ див. зомлівати. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 574. | ||
| + | ЗОМЛІВАТИ; аю, аєш, недок., ЗОМЛІТИ і рідко ЗІМЛІТИ, ію, ієш, дек. | ||
| + | |||
| + | 1. Втрачати свідомість; непритомніти. Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224); Чула [Орися], що її обхоплює щось чорне, що вона зомліває… За мить вона впала паничеві на руки (Борис Грінченко, II, 1963, 116); [Андрій (з криком):] Оленко! Що це з тобою надіялось? Зомліла… Рученьки похолонули… не б'ється серце!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 459); — Зімлів я пару разів під час тої [шандаря] науки (Іван Франко, II, 1950, 351). | ||
| + | |||
| + | 2. Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін.; завмирати, ціменіти. Чує [дівчина]: в аїрі з-за броду Щось плеснуло темну воду, — З жаху дівчина зомліла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 381); «Гей, полонянка ось!..» «Яка ж вона хороша!» «Та тільки дуже зла!» Я глянув і зомлів... Та це ж вона, вона, троянда Де-Лярюша (Володимир Сосюра, I, 1957, 285); | ||
| + | // Нити, завмирати (про серце, душу). Серце зомліло в Марини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99). | ||
| + | |||
| + | 3. Ставати нечутливим через порушення кровообігу; терпнути (про частини тіла). Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Марко Вовчок, I, 1955, 333); Василина сіла вечеряти, підобгавши під себе ноги, і тільки тепер почутила, що в неї ноги стали неначе дерев'яні: отерпли й зомліли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); Руки в Петра туго зв'язані за спиною і зомліли. Він уже зовсім не відчував своїх пальців (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 60). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 684. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 12:11, 4 квітня 2025
Зімліти, -лію, -єш, гл. = Зомліти.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗІМЛІ́ТИ див. зомлівати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 574. ЗОМЛІВАТИ; аю, аєш, недок., ЗОМЛІТИ і рідко ЗІМЛІТИ, ію, ієш, дек.
1. Втрачати свідомість; непритомніти. Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224); Чула [Орися], що її обхоплює щось чорне, що вона зомліває… За мить вона впала паничеві на руки (Борис Грінченко, II, 1963, 116); [Андрій (з криком):] Оленко! Що це з тобою надіялось? Зомліла… Рученьки похолонули… не б'ється серце!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 459); — Зімлів я пару разів під час тої [шандаря] науки (Іван Франко, II, 1950, 351).
2. Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін.; завмирати, ціменіти. Чує [дівчина]: в аїрі з-за броду Щось плеснуло темну воду, — З жаху дівчина зомліла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 381); «Гей, полонянка ось!..» «Яка ж вона хороша!» «Та тільки дуже зла!» Я глянув і зомлів... Та це ж вона, вона, троянда Де-Лярюша (Володимир Сосюра, I, 1957, 285); // Нити, завмирати (про серце, душу). Серце зомліло в Марини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99).
3. Ставати нечутливим через порушення кровообігу; терпнути (про частини тіла). Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Марко Вовчок, I, 1955, 333); Василина сіла вечеряти, підобгавши під себе ноги, і тільки тепер почутила, що в неї ноги стали неначе дерев'яні: отерпли й зомліли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); Руки в Петра туго зв'язані за спиною і зомліли. Він уже зовсім не відчував своїх пальців (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 684.
Ілюстрації
|
|
|
|
