Відмінності між версіями «Хвалій»
м |
|||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 1|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 3|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 4|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hwalii photo 4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 15:13, 12 лютого 2025
Хвалій, -лія, м. Хвалитель.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ХВАЛІ́Й, я, чол. Те саме, що хвалитель. Народна юрба розступилась, і в святковому вбранні, в вінках на головах виходять царські кревняки, сусіди, друзі і всякі хвалії (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 200).
ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 138).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.
Ілюстрації
|
|
x140px |
Медіа
Значення
Слово «хвалій» є архаїзмом або діалектизмом, яке означає людину, яка любить хвалитися або, в деяких випадках, особу, яка багато говорить про свої заслуги або досягнення. Воно походить від дієслова «хвалити», але має відтінок зайвої самовпевненості або перебільшення своїх досягнень. Термін не є дуже поширеним в сучасній мові і може зустрічатися в художніх творах або в деяких діалектах.
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.
