Відмінності між версіями «Миршавий»
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ми́ршавий''' | '''Ми́ршавий''' | ||
| − | МИРШАВИЙ, а, е. 1. Який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд; слабосильний, хворобливий (про людей і тварин). Гнилозубий чоловік зморщився, скривився й ще миршавіший здався, ніж був до цього (Мирний, III, 1954, 91); Худоба нужденна, миршава, та й то рідко у котрого газди й є (Фр., II, 1950, 45); - Глянеш на тебе - .. миршаве таке, сухоребре, а придивишся, чорт у тобі якийсь сидить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 257); Серед двору збилися переляканим натовпом дівчата й молодиці.. А трохи далі, в загороді, - ..нужденні корівки, миршаві захарчовані свині й поросята, запаршивілі, з обстриженою вовною вівці (Кол., На фронті.., 1959, 73); Високопарні слова так не гармоніювали з його миршавою постаттю, що Ольга аж очі заплющила, щоб не дивитись на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 468); // Жалюгідний, слабенький, негарний (про волосся, частини тіла такої людини, тварини). Там тепер стирчить їжаком малоросла ліщина, колючі будяки, як волосся на сирітській миршавій голові, обскублене руками мачухи (Н.-Лев., І, 1956, 153); Кінчивши роботу, Гриня вистромляє миршаву свою мідно-рудаву бороду з будки фургона (Гончар, Тронка, 1963, 173); За півгодини віслючків було розвантажено, і вони залюбки полягали на зеленій ковдрі, щоб погріти на сонці свої миршаві спини, звільнені від вантажу (Досв., Гюлле, 1961, 107); // перен., зневажл. Нічим не примітний; непоказний (про людину). Часом трапляється, що якийсь миршавий репортерчик, що на його звертали увагу тільки тоді, як дуже вбрешеться, перебувши в тюрмі, стає героєм (Сам., II, 1958, 354); Багато декого є тепер, що насторочують вуха на захід і схід, прислухаючись: чи не гримлять гармати,.. чи не покажеться шляхетська морда польського легіонера із миршавих дворянчиків (Еллан, II, 1958, 222). | + | '''МИРШАВИЙ''', а, е. 1. Який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд; слабосильний, хворобливий (про людей і тварин). Гнилозубий чоловік зморщився, скривився й ще миршавіший здався, ніж був до цього (Мирний, III, 1954, 91); Худоба нужденна, миршава, та й то рідко у котрого газди й є (Фр., II, 1950, 45); - Глянеш на тебе - .. миршаве таке, сухоребре, а придивишся, чорт у тобі якийсь сидить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 257); Серед двору збилися переляканим натовпом дівчата й молодиці.. А трохи далі, в загороді, - ..нужденні корівки, миршаві захарчовані свині й поросята, запаршивілі, з обстриженою вовною вівці (Кол., На фронті.., 1959, 73); Високопарні слова так не гармоніювали з його миршавою постаттю, що Ольга аж очі заплющила, щоб не дивитись на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 468); // Жалюгідний, слабенький, негарний (про волосся, частини тіла такої людини, тварини). Там тепер стирчить їжаком малоросла ліщина, колючі будяки, як волосся на сирітській миршавій голові, обскублене руками мачухи (Н.-Лев., І, 1956, 153); Кінчивши роботу, Гриня вистромляє миршаву свою мідно-рудаву бороду з будки фургона (Гончар, Тронка, 1963, 173); За півгодини віслючків було розвантажено, і вони залюбки полягали на зеленій ковдрі, щоб погріти на сонці свої миршаві спини, звільнені від вантажу (Досв., Гюлле, 1961, 107); // перен., зневажл. Нічим не примітний; непоказний (про людину). Часом трапляється, що якийсь миршавий репортерчик, що на його звертали увагу тільки тоді, як дуже вбрешеться, перебувши в тюрмі, стає героєм (Сам., II, 1958, 354); Багато декого є тепер, що насторочують вуха на захід і схід, прислухаючись: чи не гримлять гармати,.. чи не покажеться шляхетська морда польського легіонера із миршавих дворянчиків (Еллан, II, 1958, 222). |
2. Який погано, негусто росте (про рослини); чахлий. Поле. Миршаве жито.. Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (Довж., І, 1958, 34); Низенький, миршавий, підгорілий ячмінь ледве піднімався на півметра від землі (Жур., До них іде.., 1952, 143). | 2. Який погано, негусто росте (про рослини); чахлий. Поле. Миршаве жито.. Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (Довж., І, 1958, 34); Низенький, миршавий, підгорілий ячмінь ледве піднімався на півметра від землі (Жур., До них іде.., 1952, 143). | ||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Миршавий.pdf|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:123 92 93824aad9f745ce19fd0fc4247bb6ac4 1300x820.pdf|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Поточна версія на 16:38, 25 листопада 2024
Ми́ршавий
МИРШАВИЙ, а, е. 1. Який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд; слабосильний, хворобливий (про людей і тварин). Гнилозубий чоловік зморщився, скривився й ще миршавіший здався, ніж був до цього (Мирний, III, 1954, 91); Худоба нужденна, миршава, та й то рідко у котрого газди й є (Фр., II, 1950, 45); - Глянеш на тебе - .. миршаве таке, сухоребре, а придивишся, чорт у тобі якийсь сидить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 257); Серед двору збилися переляканим натовпом дівчата й молодиці.. А трохи далі, в загороді, - ..нужденні корівки, миршаві захарчовані свині й поросята, запаршивілі, з обстриженою вовною вівці (Кол., На фронті.., 1959, 73); Високопарні слова так не гармоніювали з його миршавою постаттю, що Ольга аж очі заплющила, щоб не дивитись на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 468); // Жалюгідний, слабенький, негарний (про волосся, частини тіла такої людини, тварини). Там тепер стирчить їжаком малоросла ліщина, колючі будяки, як волосся на сирітській миршавій голові, обскублене руками мачухи (Н.-Лев., І, 1956, 153); Кінчивши роботу, Гриня вистромляє миршаву свою мідно-рудаву бороду з будки фургона (Гончар, Тронка, 1963, 173); За півгодини віслючків було розвантажено, і вони залюбки полягали на зеленій ковдрі, щоб погріти на сонці свої миршаві спини, звільнені від вантажу (Досв., Гюлле, 1961, 107); // перен., зневажл. Нічим не примітний; непоказний (про людину). Часом трапляється, що якийсь миршавий репортерчик, що на його звертали увагу тільки тоді, як дуже вбрешеться, перебувши в тюрмі, стає героєм (Сам., II, 1958, 354); Багато декого є тепер, що насторочують вуха на захід і схід, прислухаючись: чи не гримлять гармати,.. чи не покажеться шляхетська морда польського легіонера із миршавих дворянчиків (Еллан, II, 1958, 222).
2. Який погано, негусто росте (про рослини); чахлий. Поле. Миршаве жито.. Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (Довж., І, 1958, 34); Низенький, миршавий, підгорілий ячмінь ледве піднімався на півметра від землі (Жур., До них іде.., 1952, 143).
3. Який має поганий, жалюгідний вигляд (про предмети). Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Мирний, IV, 1955, 15); Був біля шахти миршавий, гниловодий струмок, який ніс свою іржаву рідину - серед бур'яну та лопухів - у каламутний Айдар (Дмит., Обпалені.., 1962, 200); - Брат Петро пригнав з поля корову ще в полудень, нарвав їй гички, нагодував, усе того хазяйства миршавого доглядаючи (Кос., Новели, 1962, 41); * Образно. [Ольга:] Душу за гроші продасть [Косяк] і не попадеться. Такі люди все можуть продати ради свого миршавого щастячка (Зар., Антеї, 1962, 264).
Ілюстрації
| Файл:Миршавий.pdf | x140px | 
|
|
