Відмінності між версіями «Знаючий»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ЗНАЮЧИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до знати 2, 4 - 6. Що вона скаже, що вона зробить, вона - недужа, не знаюча нічого? (Мирний, III, 1954, 22); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом, не знаючим спраги деревієм, ясноокою ромашкою (Кол., Терен.., 1959, 9). | ||
| + | 2. у знач. прикм. Який обізнаний із чим-небудь, знає свою справу, вміє щось робити. А баба Мокрина - то була собі така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловіка що пропало..- всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли (Гр., II, 1963, 373); Терещенко був сміливий, бувалий і знаючий моряк (Ткач, Крута хвиля, 1956, 163); // у знач. ім. знаючий, чого, ч.; знаюча, чої, ж. Обізнана з чим-небудь, досвідчена людина. Дід був такий завзятий, що як піде на спор [спір], то хоч чого й не знає, то скаже - знаю, а часом і своє вигадує і так до ладу приткне, що зіб'є з пантелику й знаючого (Стор., І, 1957, 85). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: IMG_7253.jpeg |x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| Рядок 18: | Рядок 21: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Одеяненко С. В. Знаючий [Електронний ресурс] / Софія Вячеславівна Одеяненко. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%97%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 19:11, 14 листопада 2024
Знаючий, -а, -е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо знаючі дуже! Канев. у.
Зміст
Сучасні словники
ЗНАЮЧИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до знати 2, 4 - 6. Що вона скаже, що вона зробить, вона - недужа, не знаюча нічого? (Мирний, III, 1954, 22); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом, не знаючим спраги деревієм, ясноокою ромашкою (Кол., Терен.., 1959, 9). 2. у знач. прикм. Який обізнаний із чим-небудь, знає свою справу, вміє щось робити. А баба Мокрина - то була собі така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловіка що пропало..- всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли (Гр., II, 1963, 373); Терещенко був сміливий, бувалий і знаючий моряк (Ткач, Крута хвиля, 1956, 163); // у знач. ім. знаючий, чого, ч.; знаюча, чої, ж. Обізнана з чим-небудь, досвідчена людина. Дід був такий завзятий, що як піде на спор [спір], то хоч чого й не знає, то скаже - знаю, а часом і своє вигадує і так до ладу приткне, що зіб'є з пантелику й знаючого (Стор., І, 1957, 85).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Одеяненко С. В. Знаючий [Електронний ресурс] / Софія Вячеславівна Одеяненко. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%97%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9.
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Інститут філології]]
