|
|
| (не показані 28 проміжних версій 18 учасників) |
| Рядок 14: |
Рядок 14: |
| | </noinclude> | | </noinclude> |
| | =Словник Грінченка і сучасність= | | =Словник Грінченка і сучасність= |
| − | ==Слова, що додав(ла)=Мілько Ольга= | + | ==Слова, що додав(ла)== |
| − | =Словник Грінченка і сучасність=підрозділ=Педагогічний інститут
| + | |
| − | | + | |
| − | КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
| + | |
| − | 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109).
| + | |
| − | 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1].
| + | |
| − | | + | |
| − | КОБИЛИЦЯ, ці, ж.
| + | |
| − | 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87.
| + | |
| − | 2) Козлы, подпорки, подмостки.
| + | |
| − | 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
| + | |
| − | 4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.).
| + | |
| − | 5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2].
| + | |
| − | Джерела:
| + | |
| − | 1. Словник української мови: в 11 тт. / [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201.
| + | |
| − | 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.
| + | |
| − | | + | |
| − | ЯГНИ́ЧКА, и, ж.
| + | |
| − | Зменш.-пестл. до ягни́ця.
| + | |
| − | Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Коцюб., II, 1955, 338);
| + | |
| − | «Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 57);
| + | |
| − | *У порівн. Як у селі з’явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Речм., Весн. грози, 1961, 85) [1].
| + | |
| − | ЯГНИЧКА, ки, ж.
| + | |
| − | 1) Ум. отъ ягниця. Овечка въ первую зиму. Вас. 198. Родилися бички, телички, чорні ягнички. Чуб. III. 451.
| + | |
| − | 2) Особый родъ бросанія палки въ игрѣ плаз. Ив. 18 [2].
| + | |
| − | Джерела:
| + | |
| − | 1. Словник української мови: в 11 тт. / [ за ред. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623.
| + | |
| − | 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 535.
| + | |
| | | | |
| | [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]] | | [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]] |
