Поточна версія на 09:17, 7 червня 2024

Бібліотечна справа

Бібліотечна справа – складова частина інформаційної, виховної, культурно-освітньої діяльності, що включає комплекс державних, громадських, наукових та практичних заходів, які забезпечують організацію діяльності бібліотек, їх науково-дослідну і методичну роботу, а також підготовку бібліотечних фахівців.

Дуже важливим фактором є професіоналізм бібліотечних фахівців. Сучасний бібліотечний працівник повинен знати, навчати, і бути носієм не тільки традиційної бібліотечно-бібліографічної культури, а й володіти сукупністю інформаційних знань, навичками інформаційних технологій, спеціальними психолого-педагогічними знаннями.

Переважна більшість бібліотечних працівників вважають, що праця бібліотекаря потребує спеціальної підготовки, вона є інтелектуальною, творчою та відіграє важливу роль у суспільстві. Відділ бібліотечної справи готує бібліотекарів – бібліографів. Сьогодні ця професія значно вийшла за межі збирання книг. Сучасний спеціаліст бібліотечної справи – це, перш за все, інформатор, педагог, вихователь. Cтуденти вивчають українську, зарубіжну, дитячу літературу, систему обслуговування в бібліотеці, автоматизовані технології, соціальні комунікації, основи документознавства, бібліографічну діяльність, бібліотечні фонди, основи аналітико-синтетичної обробки,управлінську і бібліографічну діяльність бібліотеки та багато інших, не менш цікавих, дисциплін.

Випускники можуть працювати в різних відділах наукових, спеціалізованих, масових бібліотек, завідувачами філіалами централізованої бібліотечної системи, абонементними та читацькими залами, секторами масової роботи, бібліографами у фондосховищах архівів, музеїв.

Роль бібліотечних працівників у суспільстві в майбутньому визначається як необхідна, престижна, високооплачувана.

Історія становлення професії

Джерела бібліотекознавства — науки про бібліотечну справу, сутність якої дотепер залишається дискусійною, сходить із глибокої стародавності. Будучи типовим науковим феноменом, бібліотекознавство в той же час характеризується власним генезисом і розвитком. Їхнє вивчення вимагає історичного підходу, що дозволить простежити виникнення й основні етапи формування бібліотекознавства, рух теоретичної думки від пропозицій і здогадів до наукового знання, побачити перспективні напрямки його розвитку.

У своєму розвитку бібліотекознавство підрозділяється на два основних етапи:

Донауковий (із середини II тисячоріччя до н. е. до кінця XVIII ст.), позначений визначенням «бібліотекознавча думка» Науковий (з початку XIX ст. дотепер), певний як становлення й розвиток бібліотекознавства як науки й навчальної дисципліни. На думку Н. С. Карташова й В. В. Скворцова історія бібліотекознавства підрозділяється на два етапи:

Передісторія бібліотекознавства: Бібліотекознавча думка стародавності Бібліотекознавча думка середньовіччя Становлення й розвиток бібліотекознавства як науки й навчальної дисципліни: Період єдиного світового буржуазного бібліотекознавства (XIX ст.) Період біфуркації — поділу бібліотекознавства на соціалістичне й буржуазне (XX ст.) Період дебіфуркації — прогнозований період розвитку бібліотекознавства як єдиної науки на методологічній основі загальнолюдських цінностей (XXI ст.) Значний внесок у розвиток бібліотекознавства зробив індійський вчений Ш.Ранганатан.

В Україні для розвитку бібліотекознавства важливе значення мали прогресивні освітні ідеї Г. С. Сковороди, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, М. М. Коцюбинського, а також діяльність В. С. Іконникова, М. Ф. Комарова, І. О. Левицького та ін.

Одним із проблемних питань бібліотекознавства є визначення об'єкта й предмета бібліотечної науки. З XIX ст. почалася розробка цих визначень. До 70-х років XX ст. об'єкт і предмет бібліотекознавства не різнилися: Об'єкт бібліотекознавства — бібліотечна справа. Лише в 1976 році було запропоновано (А. Я. Черняком) розвести поняття об'єкта й предмета бібліотекознавства, що стало наступним кроком у самопізнанні бібліотекознавства. В останні роки у зв'язку із широким поширенням у науці системного підходу про бібліотеку стали говорити як про системний об'єкт бібліотекознавства, що складається з ряду взаємозалежних і взаємообумовлених елементів.

Необхідні знання для бібліотекаря

Професійний бібліотекар повинен знати:

основи бібліотечної справи, бібліографії; основні бібліотечні технологічні процеси; форми і методи індивідуальної та масової роботи з читачами; передовий досвід бібліотечної роботи вітчизняних та світових бібліотек; правила і норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; правила внутрішнього трудового розпорядку.

Користь читання книг

Чому корисно читати? І які носії переважніше, паперові або електронні? Спробуємо відповісти на ці питання. Користь читання величезна, читаючи, людина пізнає для себе щось нове, цікаве (нецікаве і читати б не став), розширює свій кругозір, збагачує лексикон. Читання доставляє людям естетичне задоволення, це, мабуть, самий універсальний і простий спосіб розваги, а також найважливіша частина культурного і духовного самовдосконалення. Психологи стверджують, що читання — невід’ємний процес на всіх стадіях формування особистості. Починаючи з дитячого віку, коли дитині читають вголос батьки, закінчуючи зрілим віком, коли людина переживає особистісні кризи і духовно зростає. Неоціненна користь читання в підлітковому віці. Читаючи, підлітки не тільки розвивають пам’ять, мислення та інші когнітивні процеси, вони розвивають і емоційно вольову сферу, вчаться любити, прощати, співпереживати, оцінювати вчинки, аналізувати дії, простежувати причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Тому абсолютно очевидна користь книг, які дозволяють виростити і виховати цілісну, гармонійну особистість. У процесі читання у людини активно працює головний мозок, причому обидві півкулі, читаючи (робота лівої півкулі) людина постійно малює в своїй уяві образи і картинки відбувається в сюжеті (це вже робота правої півкулі). Тим самим людина доставляє собі не тільки задоволення від читання, але і тренує, розвиває здібності мозку.

Папір найоптимальніший носій інформації

Що стосується носіїв інформації, то, безсумнівно, найкраще читати паперові видання — книги, газети, журнали. Людське око краще сприймає інформацію, надруковану на папері, ніж ту, яка світиться на моніторі комп’ютера або ноутбука. Швидкість читання паперового носія більш висока і очі не так швидко втомлюються. Незважаючи на такі вагомі фізіологічні причини, існує ще чимало чинників, які вказують на користь читання друкованих видань. Особливо варто сказати про книги. Джерело знань, друг — як тільки не називають книги. Кожен знає, що найкращий подарунок — книга. Як правило, в книгах друкують серйозний, потрібний і «розумний» письменницьку працю. Перш ніж книга вийде у світ, рукопис перевіряють редактори, фахівці пишуть рецензії — все це мінімізує ризик потрапляння «нісенітниці і марення» в кнігооборот. Що ж стосується інтернету, то тут будь-яка людина може викласти свою працю і свої думки на простори всесвітньої павутини. На адекватність і грамотність ці роботи ніхто не перевіряє, так що і користі від них найчастіше ніякої. Книги, особливо класична художня література, написані красивим, цікавим, грамотним і багатою мовою, вони несуть в собі розумні, потрібні і творять думки. Крім того, книгу можна читати вдома і на роботі, в транспорті і на відпочинку, сидячи, стоячи, лежачи (монітор комп’ютера з собою в ліжко не візьмеш).

Вислови про книгу та бібліотеку

Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі».

«Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною».

В. Сухомлинський «Книга – казкова лампа, що дарує людині світло на далеких і темних дорогах життя»

Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу. Г. Лейбніц

«Читайте! І нехай у вашому житті не буде жодного дня коли б ви не прочитали хоча б сторінки з нової книги» К. Паустовський

Читання – це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе. В. Сухомлинський

Книги – кораблі думки, які плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління. Ф. Бекон

«Людину можна пізнати по тих книгах, які вона читає». С. Самолов

«Без пристрасті до книжки людині недоступна культура сучасного світу, інтелектуальне та емоційне вдосконалення». В.О. Сухомлинський

Кожна книга – це країна і час. З минулого в майбутнє час.

Вступникам

Інформацію для вступників Ви можете переглянути за наступними посиланнями:

• Бакалавр
• Спеціаліст
• Магіст