Відмінності між версіями «Вінчання»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Вінчання, -ня, '''''с. ''Вѣнчаніе. ''Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. ''Нп. Категорія:Ві)
 
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Вінчання, -ня, '''''с. ''Вѣнчаніе. ''Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. ''Нп.  
 
'''Вінчання, -ня, '''''с. ''Вѣнчаніе. ''Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. ''Нп.  
 
[[Категорія:Ві]]
 
[[Категорія:Ві]]
 +
 +
==Історія==
 +
 +
Вінча́ння — одне з таїнств — союз чоловіка та жінки, освячений церквою, де, як вважається, Господь своєю присутністю з'єднує душі в єдине ціле. В таїнстві вінчання Господь подає свою благодатну допомогу, щоб подружжя мало змогу бороти всі негаразди, які трапляються у спільному житті. Вступаючі у шлюб, чоловік і жінка перед Богом обіцяють одне одному любов, вірність та чесність подружню впродовж усього життя. Церква сприймає шлюб як таїнство, причому таїнством є не стільки вінчання, скільки сам шлюб як союз чоловіка і жінки, освячений церквою.
 +
 +
На Русі в першу добу християнства вважалось, що вінчання є обов'язковим лише для князів та бояр, а для простого люду достатньо провести весілля. На проведення ритуалу весілля чималий влив мали грецькі і римські весільні традиції, які передалися на Русь як через релігійно-культурні, так і через торгові зв'язки. Показовим є те, що невінчані шлюби тоді визнавались законними не лише державним урядом, а й церквою. І хоча пізніше, за Литовським статутом, вінчання стало обов'язковим для визнання законності шлюбу, традиція невінчаних шлюбів залишалась, про що свідчать чисельні скарги духовенства. Наприклад, Київський митрополит Ісая та Чернігівський архієпископ Колинський своїми наказами, датованими 1634 роком, відлучали від церкви тих, хто перебував у шлюбі невінчаним. Стимулювали до вінчання також і положення Литовського статуту, в яких вказувалось, що діти, народжені у невінчаному шлюбі, мали менші права на спадщину, ніж діти, народжені у вінчаному шлюбі. Та все ж звичаєве право було настільки тривким, що церковне освячення шлюбу входило в побут аж до XIX ст.
 +
Відомий випадок з імператором Левом VI Мудрим (886—912), що викликав довгі суперечки і навіть розкол, закінчився виданням «Тома єднання» (920 р.), який заборонив четвертий шлюб, дозволивши, проте, третій, але обмеживши його сорокарічним віком.
 +
У православних церквах не вінчають у період Великого посту, а також в період Петрівки, Успенського і Різдвяного постів, прощену неділю. Вінчання не може бути здійснене напередодні великих і дванадесятих свят, напередодні і у дні Усікновення глави Івана Хрестителя і Воздвиження Хреста Господнього, напередодні праздників на честь храму.
 +
До вінчання у церкві допускаються лише люди охрещені.
 +
==Сучасні словники==
 +
 +
Словник української мови в 11 томах:
 +
 +
ВІНЧА́ННЯ, я, сер. Здійснення шлюбного церковного обряду. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора.., весела й щаслива (Нечуй-Левицький, II, 1956, 181); [Шумейко:] А пам'ятаєте, як я у вас за боярина був та попові не додав карбованця за вінчання? (Іван Микитенко, I, 1957, 507).
 +
 +
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови:
 +
 +
ВІНЧАННЯ-я, с. Здійснення шлюбного церковного обряду.
 +
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вінчання.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вінчання-2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вінчання 3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вінчання-4.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
1)[[Весілля]] 2)[[Вінець]] 3) [[Дружка]] 4) [[Піп]]
 +
 +
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 678.
 +
 +
Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.
 +
 +
Вінчання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 175-176.
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 +
 +
[[Категорія:Слова 2024 року]]

Поточна версія на 22:57, 29 квітня 2024

Вінчання, -ня, с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. Нп.

Історія

Вінча́ння — одне з таїнств — союз чоловіка та жінки, освячений церквою, де, як вважається, Господь своєю присутністю з'єднує душі в єдине ціле. В таїнстві вінчання Господь подає свою благодатну допомогу, щоб подружжя мало змогу бороти всі негаразди, які трапляються у спільному житті. Вступаючі у шлюб, чоловік і жінка перед Богом обіцяють одне одному любов, вірність та чесність подружню впродовж усього життя. Церква сприймає шлюб як таїнство, причому таїнством є не стільки вінчання, скільки сам шлюб як союз чоловіка і жінки, освячений церквою.

На Русі в першу добу християнства вважалось, що вінчання є обов'язковим лише для князів та бояр, а для простого люду достатньо провести весілля. На проведення ритуалу весілля чималий влив мали грецькі і римські весільні традиції, які передалися на Русь як через релігійно-культурні, так і через торгові зв'язки. Показовим є те, що невінчані шлюби тоді визнавались законними не лише державним урядом, а й церквою. І хоча пізніше, за Литовським статутом, вінчання стало обов'язковим для визнання законності шлюбу, традиція невінчаних шлюбів залишалась, про що свідчать чисельні скарги духовенства. Наприклад, Київський митрополит Ісая та Чернігівський архієпископ Колинський своїми наказами, датованими 1634 роком, відлучали від церкви тих, хто перебував у шлюбі невінчаним. Стимулювали до вінчання також і положення Литовського статуту, в яких вказувалось, що діти, народжені у невінчаному шлюбі, мали менші права на спадщину, ніж діти, народжені у вінчаному шлюбі. Та все ж звичаєве право було настільки тривким, що церковне освячення шлюбу входило в побут аж до XIX ст. Відомий випадок з імператором Левом VI Мудрим (886—912), що викликав довгі суперечки і навіть розкол, закінчився виданням «Тома єднання» (920 р.), який заборонив четвертий шлюб, дозволивши, проте, третій, але обмеживши його сорокарічним віком. У православних церквах не вінчають у період Великого посту, а також в період Петрівки, Успенського і Різдвяного постів, прощену неділю. Вінчання не може бути здійснене напередодні великих і дванадесятих свят, напередодні і у дні Усікновення глави Івана Хрестителя і Воздвиження Хреста Господнього, напередодні праздників на честь храму. До вінчання у церкві допускаються лише люди охрещені.

Сучасні словники

Словник української мови в 11 томах:

ВІНЧА́ННЯ, я, сер. Здійснення шлюбного церковного обряду. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора.., весела й щаслива (Нечуй-Левицький, II, 1956, 181); [Шумейко:] А пам'ятаєте, як я у вас за боярина був та попові не додав карбованця за вінчання? (Іван Микитенко, I, 1957, 507).

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови:

ВІНЧАННЯ-я, с. Здійснення шлюбного церковного обряду.


Ілюстрації

Вінчання.jpg Вінчання-2.jpg Вінчання 3.jpg Вінчання-4.jpg

Див. також

1)Весілля 2)Вінець 3) Дружка 4) Піп

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 678.

Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.

Вінчання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 175-176.

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Вінчання&oldid=389387