Відмінності між версіями «Кравецтво»
(Створена сторінка: '''Кравецтво, -ва, '''''с. ''Портняжество. ''Швець знай своє швецьтво, а в кравецьтво не мішайся....) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | '''КРАВЕ́ЦТВО''', а, с. ''Кравецьке ремесло;'' заняття кравецьким ремеслом. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (Номис, 1864, № 9573); Глоба.. промишляв кравецтвом (Стор., І, 1957, 238); Вони.. з бабусею навчать подружку кравецтва (Козл., Ю. Крук, 1957, 518). |
| − | [[ | + | |
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE Словник] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''КРАВЕ́ЦТВО''' – один із видів народного мистецтва; пошиття одягу. К. зародилося у рамках натурал. господарства, де виготовлення одягу було обов’язком окремих чл. сім’ї, насамперед жінок. Поступово К. стало ремеслом – заняттям фахівців, зосереджувалося у містах та містечках. Із розвитком цехової організації ремесла міське К. у 16–18 ст. стало пріоритет. заняттям, посіло одне з гол. місць за кількістю зайнятих у ньому осіб (після пекарів, шевців та купців). Замовлення одягу у кравців було привілеєм замож. частини городян. Попит на кравец. вироби сприяв успіш. розвитку ремесла й спричинив спеціалізацію майстрів верх., легкого, вовняного, хутряного одягу та голов. уборів відповідно до сезонів, асортименту вбрання, соц. градації, статі замовників тощо. Заг. визнання набули у 18 ст. хутровики та шапкарі укр. міст, чиї вироби мали знач. попит і становили суттєву статтю доходів від торгівлі на зовн. ринках. У 19 ст. кравці з’явилися і у великих селах, проте домашнє виробництво окремих видів традиц. вбрання (сорочок, поясного жін. і чол. одягу) не припинили. І найскладніші замовлення кравці виконували вручну, використовуючи лише голку, нитку, наперсток. Швейні машини уведено в дію у 19 ст. | ||
| + | |||
| + | [https://esu.com.ua/article-1784 Словник] | ||
| + | |||
| + | '''Зображення | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em; padding-bottom:1em;"| [[Файл:Файл222.jpg|x240px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em; padding-bottom:1em;"| [[Файл:Файл111.jpg|x240px]] | ||
| + | |} | ||
Поточна версія на 22:12, 27 квітня 2024
КРАВЕ́ЦТВО, а, с. Кравецьке ремесло; заняття кравецьким ремеслом. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (Номис, 1864, № 9573); Глоба.. промишляв кравецтвом (Стор., І, 1957, 238); Вони.. з бабусею навчать подружку кравецтва (Козл., Ю. Крук, 1957, 518).
КРАВЕ́ЦТВО – один із видів народного мистецтва; пошиття одягу. К. зародилося у рамках натурал. господарства, де виготовлення одягу було обов’язком окремих чл. сім’ї, насамперед жінок. Поступово К. стало ремеслом – заняттям фахівців, зосереджувалося у містах та містечках. Із розвитком цехової організації ремесла міське К. у 16–18 ст. стало пріоритет. заняттям, посіло одне з гол. місць за кількістю зайнятих у ньому осіб (після пекарів, шевців та купців). Замовлення одягу у кравців було привілеєм замож. частини городян. Попит на кравец. вироби сприяв успіш. розвитку ремесла й спричинив спеціалізацію майстрів верх., легкого, вовняного, хутряного одягу та голов. уборів відповідно до сезонів, асортименту вбрання, соц. градації, статі замовників тощо. Заг. визнання набули у 18 ст. хутровики та шапкарі укр. міст, чиї вироби мали знач. попит і становили суттєву статтю доходів від торгівлі на зовн. ринках. У 19 ст. кравці з’явилися і у великих селах, проте домашнє виробництво окремих видів традиц. вбрання (сорочок, поясного жін. і чол. одягу) не припинили. І найскладніші замовлення кравці виконували вручну, використовуючи лише голку, нитку, наперсток. Швейні машини уведено в дію у 19 ст.
Зображення
|
|
