Відмінності між версіями «Лайливий»
(Створена сторінка: '''Лайливий, -а, -е. '''1) Бранный. ''Дух вискочив в словах лайливих. ''Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій руг...) |
|||
| (не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лайливий, -а, -е. '''1) Бранный. ''Дух вискочив в словах лайливих. ''Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. ''Там ратуй Боже який пан лайливий! ''Харьк. | '''Лайливий, -а, -е. '''1) Бранный. ''Дух вискочив в словах лайливих. ''Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. ''Там ратуй Боже який пан лайливий! ''Харьк. | ||
[[Категорія:Ла]] | [[Категорія:Ла]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який є лайкою (див. ла́йка1), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (Рильський, III, 1956, 244); Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмит., Наречена, 1959, 209). | ||
| + | |||
| + | 2. Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини). — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 437. | ||
| + | |||
| + | [https://1675.slovaronline.com/ Словник синонімів української мови] | ||
| + | |||
| + | Синоніми до слова лайливий: | ||
| + | |||
| + | СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | https://slova.com.ua/word/%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 08:29, 24 квітня 2024
Лайливий, -а, -е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там ратуй Боже який пан лайливий! Харьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який є лайкою (див. ла́йка1), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (Рильський, III, 1956, 244); Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмит., Наречена, 1959, 209).
2. Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини). — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 437.
Словник синонімів української мови
Синоніми до слова лайливий:
СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slova.com.ua/word/%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9
