Відмінності між версіями «Двоїти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К.: | ||
| + | Наукова думка, 1970-1980. — Т. 2. — С. 222. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія: Слова 2024 року]] |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
Поточна версія на 09:02, 24 квітня 2024
Двоїти, двою, двоїш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДВОЇ́ТИ, двою́, двої́ш, недок.
1. перех. Ділити надвоє; роздвоювати. Франко не двоїв себе на письменника і приватну людину (Письмен. зблизька, 1958, 41); — Доки ми будемо виховувати людей.. «по етапах?» Доки ми будемо двоїти поняття формування людської душі? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 59).
2. неперех., діал. Лицемірити. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (Стельмах, Правда.., 1961, 284).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970-1980. — Т. 2. — С. 222.
